17
ваікріко дева-сарґа
пачамо йан-майа мана
шашгас ту тамаса сарґо
йас тв абуддгі-кта прабго
ваікріка — перетворення ґуни добра; дева — півбоги, чи панівні божества; сарґа — творення; пачама — п’яте; йат — те, яке; майам — сукупність; мана — розум; шашга — шосте; ту — але; тамаса — темряви; сарґа — творення; йа — те, що; ту — вставне слово; абуддгі-кта — перетворений на дурня; прабго — господаря.
На п’ятому етапі творення внаслідок перетворення ґуни добра, уособленої в формі розуму, з’являються панівні божества. Шостий етап — це створення темряви невігластва, під впливом якої володар починає діяти як дурень.
ПОЯСНЕННЯ: Півбогів на вищих планетах називають девами, тому що всі вони віддані Господа Вішну. Вішу-бгакта смто даіва сурас тад-віпарйайа: всі віддані Господа Вішну — це деви, або півбоги, тоді як всі інші — асури. Таким чином усі істоти поділяються на девів та асурів. Деви перебувають під впливом матеріальної якості добра, натомість асури перебувають під впливом якостей страсті й невігластва. Півбогам, панівним божествам, доручено керувати різними сферами життєдіяльності матеріального світу. Наприклад, одним з наших органів чуттів, оком, керує світло, світло розливають сонячні промені, і їхнім панівним божеством є Сонце. Так само, розумом керує Місяць. Всіма іншими чуттями, як діяльними, так і пізнавальними, також керують різні півбоги. Півбоги — це Господні слуги, які допомагають Йому керувати процесами матеріального світу.
Після створення півбогів, з’являється темрява невігластва, що покриває всі живі істоти. Кожна жива істота в матеріальному світі зумовлена схильністю експлуатувати багатства матеріальної природи. Хоча жива істота — це володар матеріального світу, під покровом невігластва вона помилково вважає себе за власника всіляких матеріальних речей.
Зумовлені душі вводить в оману Господня енерґія, яка називається авід’єю. Матеріальну природу називають авід’єю, або невіглаством, але для Господніх відданих, занурених у чисте віддане служіння, ця енерґія стає від’єю, або чистим знанням. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта». Для чистих відданих енерґія Господа перетворюється з махамайі в йоґамайу, постаючи перед ними в своєму істинному вигляді. Отже, як можна зрозуміти, матеріальна природа діє в трьох аспектах: як твірне начало матеріального світу, як невігластво і як знання. У попередньому вірші сказано, що на четвертому етапі творення з’являється здатність пізнавати світ. За своєю первісною природою зумовлені душі не належать до невігласів, але під впливом матеріальної природи в її аспекті авід’ї вони втрачають розум і не можуть правильно скористатися своїми пізнавальними здібностями.
Під впливом темряви невігластва зумовлена душа забуває свої стосунки з Верховним Господом і потрапляє в полон до прив’язаності, ненависті, гордині, невігластва і оманного самоототожнення, п’яти форм ілюзії, які тримають її у рабстві матерії.