2
сасарджґре ’ндга-тмісрам
атга тмісрам ді-кт
махмоха ча моха ча
тама чджна-вттайа
сасарджа — створив; аґре — спочатку; андга-тмісрам — страх смерті; атга — тоді; тмісрам — гнів, що виникає від розчарування; ді-кт — ці всі; мах-мохам — володіння об’єктами насолоди; ча — також; мохам — ілюзорні уявлення; ча — також; тама — темрява, яка покриває знання про свою сутність; ча — а також; аджна — невігластва; вттайа — дії.
Насамперед Брахма створив функції невігластва, як оце хибне самоототожнення, страх смерті, викликаний розчаруванням гнів, оманне почуття власності, а також ілюзія тілесної концепції життя, чи забуття про свою істинну сутність.
ПОЯСНЕННЯ: Перш ніж творити самі живі істоти в різних видах життя, Брахма створив умови для їхнього існування в матеріальному світі. Якщо жива істота не забуде свою істинну сутність, вона не зможе існувати в умовах матеріального буття. Тому перша передумова матеріального існування — це забуття про власну справжню сутність. А якщо істота забуває про свою справжнє сутність, вона неодмінно буде боятися смерті, хоча чиста жива душа безсмертна і ненароджена. Через це оманне ототожнення з матеріальною природою людина хибно вважає себе власником речей, які насправді вона одержує в користування від вищої влади. Жива істота отримує всі матеріальні ресурси, для того щоб спокійно жити в матеріальному світі й виконувати свій обов’язок — пізнавати свою сутність. Але через оманне самоототожнення зумовлена душа потрапляє в пастку хибного почуття власності, вважаючи своїм те, що належить Верховному Господеві.
З цих віршів випливає, що Верховний Господь створив Брахму, а Брахма створив п’ять форм невігластва, що зумовлюють живих істот в матеріальному світі. Якщо взяти до уаги підпорядкованість зумовлених душ чарам Брахми, теорія про рівність живої істоти із Всевишнім виглядає просто сміховинною. П’ять згаданих тут форм невігластва визнає також Патанджалі.