No edit permissions for Ukrainian

40

дашрґра-кой бгаґавас твай дгт
вірджате бгӯдгара бгӯ са-бгӯдгар
йатг ванн нісарато дат дгт
мата-ґаджендрасйа са-патра-падміні

дашра-аґра  —  кінчики іклів; кой  —  краями; бгаґаван  —  Боже-Особо; твай  —  Тобою; дгт  —  підтримувана; вірджате  —  прекрасно спочиває; бгӯ-дгара  —  о Ти, що підняв Землю; бгӯ  —  Земля; са-бгӯдгар  —  з горами; йатг  —  як; вант  —  з води; нісарата  —  виходячи; дат  —  іклом; дгт  —  підхоплена; матам-ґаджендрасйа  —  шаленого слона; са-патра  —  з листям; падміні  —  лотосова квітка.

О Ти, що підняв Землю з усіма її горами! Спочиваючи на Твоїх іклах, Земля зачаровує погляд, наче обрамлена листям лотосова квітка в хоботі шаленого слона.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш прославляє Землю, якій настільки пощастило, що її особисто підняв Сам Господь. Мудреці захоплюються красою Землі, порівнюючи її до лотосової квітки в хоботі слона. Як обрамлений листям лотос вбирає око своєю красою, так і Земля з її прекрасними горами зачаровувала погляд, спочиваючи на іклах Господа Вепра.

« Previous Next »