42
састгпайаін джаґат са-тастгуш
локйа патнім асі мтара піт
відгема чсйаі намас саха твай
йасй сва-теджо ’ґнім іврав адг
састгпайа енм — піднявши цю Землю; джаґатм — рухомих; са-тастгушм — і нерухомих; локйа — для життя; патнім — дружина; асі — Ти є; мтарам — мати; піт — батько; відгема — приносимо; ча — також; асйаі — матері; намас — з поклонами; саха — разом; твай — із Тобою; йасйм — в кого; сва-теджа — Своєю енерґією; аґнім — вогонь; іва — наче; араау — в дерево арані; адг — вклав.
Господи, Земля — Твоя дружина, що дає притулок усім рухомим і нерухомим живим істотам, а Ти — верховний батько. Ми складаємо шанобливі поклони Тобі, а також матері Землі, в яку Ти вклав Свою енерґію, як вмілий жрець розводить вогонь у дощечках арані.
ПОЯСНЕННЯ: Так званий закон всесвітнього тяжіння, який підтримує планети в космосі, визначено тут як енерґію Господа. Господь вкладає цю енерґію в Землю так само, як досвідчений жрець-брахмана силою ведичних мантр розводить вогонь у дощечках арані. Завдяки цьому світ стає придатним для життя, даючи притулок рухомим і нерухомим створінням. Зумовлені душі, які населяють матеріальний світ, потрапляють у лоно матері Землі так само, як сім’я, що криє в собі зародок майбутньої дитини, потрапляє в материнську утробу. Про те, що живих істот зачинає Господь, як батько, в утробі матері Землі, йдеться в «Бгаґавад-ґіті» (14.4). Зумовлені душі дуже прив’язуються до своєї рідної землі, де вони з’явилися на світ, але не знають, хто їхній батько. Мати неспроможна привести на світ дитину сама, без батька. Так само матеріальна природа неспроможна породити живі створіння, без дотику верховного батька, Верховного Бога-Особи. «Шрімад-Бгаґаватам» вчить нас схилятися не лише перед матір’ю, але й перед Батьком, Верховним Господом, тому що тільки Батько запліднює матір всіма енерґіями, потрібними, щоб підтримувати життя всіх рухомих і нерухомих живих істот.