43
тасйравінда-найанасйа падравінда-
кіджалка-міра-туласі-макаранда-вйу
антар-ґата сва-вівареа чакра теш
сакшобгам акшара-джушм апі чітта-танво
тасйа — Його; аравінда-найанасйа — лотосоокого Господа; пада-аравінда — лотосових стіп; кіджалка — пальцями; міра — змішані; туласі — листя туласі; макаранда — пахощі; вйу — вітерець; анта-ґата — що увійшов; сва-вівареа — через свої ніздрі; чакра — зробив; тешм — Кумар; сакшобгам — збудження; акшара-джушм — прив’язаних до усвідомлення безособистісного Брахмана; апі — хоча; чітта-танво — і в розумі, і в тілі.
Коли вітерець доніс до ніздрів чотирьох мудреців пахощі листочків туласі, що прикрашали лотосові стопи Бога-Особи, вони відчули зміну, яка відбулася і їхньому тілі й розумі, дарма що вони були прив’язані до пізнання безособистісного Брахмана.
ПОЯСНЕННЯ: З цього вірша можна зробити висновок, що четверо Кумар були імперсоналістами, чи послідовниками філософії монізму, яка веде до злиття з Господом. Однак, щойно вони побачили образ Господа, їхній розум перемінився. Іншими словами, імперсоналіст, що насолоджується трансцендентним блаженством у своєму намаганні злитися з Господом, зазнає поразки, побачивши прекрасний трансцендентний образ Господа. Коли до Кумарів долинули пахощі лотосових стіп Господа, змішані з ароматом туласі, це повністю перемінило їхню свідомість. Вони вирішили, що замість зливатися з Верховним Господом, набагто ліпше стати Його відданими. Стати слугою лотосових стіп Господа ліпше, ніж злитися з Ним воєдино.