47
та тв відма бгаґаван парам тма-таттва
саттвена сампраті раті рачайантам ешм
йат те ’нутпа-відітаір дга-бгакті-йоґаір
удґрантгайо хді відур мунайо вірґ
там — Його; твм — Тебе; відма — знаємо; бгаґаван — Верховний Боже-Особо; парам — Всевишній; тма-таттвам — Абсолютна Істина; саттвена — Твоєю формою чистого добра; сампраті — зараз; ратім — любов до Бога; рачайантам — створюючи; ешм — цих усіх; йат — що; те — Твоя; анутпа — милість; відітаі — що зрозуміли; дга — непохитним; бгакті-йоґаі — відданим служінням; удґрантгайа — без прив’язаності, звільнившись від матеріального рабства; хді — в серці; віду — пізнали; мунайа — великі мудреці; вірґ — байдужі до матеріального життя.
Ми знаємо, що Ти Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа, що проявляє Свій трансцендентний образ у чистому неоскверненому добрі. Цей вічний, трансцендентний образ Твоєї особистості можна пізнати тільки з Твоєї ласки і тільки непохитним відданим служінням. Це під силу великим мудрецям, чиї серця очищені відданістю.
ПОЯСНЕННЯ: Абсолютну Істину пізнають у трьох аспектах: як безособистісний Брахман, як локалізовану Параматму і Бгаґавана, Верховного Бога-Особу. У цьому вірші Кумари визнають, що пізнання Верховного Бога-Особи становить вершину пізнання Абсолютної Істини. Хоча четверо Кумар отримали настанови від свого великого мудрого батька, Брахми, вони не змогли по-справжньому усвідомити Абсолютну Істину. Усвідомити Верховну Абсолютну Істину вони змогли тільки тоді, коли особисто, на власні очі побачили Бога-Особу. Іншими словами, коли хтось бачить чи розуміє Верховного Бога-Особу, знання двох інших аспектів Абсолютної Істини — безособистісного Брахмана і локалізованої Параматми — відкривається йому саме. Тому Кумари проголошують: «Ти Верховна Абсолютна Істина». Імперсоналісти можуть заперечувати, що Верховний Бог-Особа не може бути Абсолютною Істиною, бо Його тіло вбране в прекрасні оздоби. Але у цьому вірші зазначено, що все розмаїття на абсолютному рівні має природу шуддга-саттви, чистого добра. У матеріальному світі всі якості — і добро, і страсть і невігластво — осквернені. Навіть якість добра в матеріальному світі має в собі домішки страсті й невігластва. Але в трансцендентному світі існує тільки чисте добро, без найменших слідів страсті й невігластва. Отож і тіло Верховного Бога-Особи, і всі Його різноманітні розваги та атрибути являють собою чисту саттва-ґуну. Це розмаїття чистого добра проявлене вічно, тому що таким чином Господь хоче задовольнити відданого. Відданий не бажає бачити Верховну Особу Абсолютної Істини як порожнечу чи безособистісність. В певному розумінні абсолютне трансцендентне розмаїття призначене тільки для відданих і ні для кого іншого, тому що пізнати аспект трансцендентного розмаїття можна тільки з ласки Верховного Господа, їх не збагнути умоглядними розумуванями і висхідними методами пізнання. У писаннях сказано, що пізнати Верховного Бога-Особу може тільки той, хто здобув бодай крихту Його ласки. Без Його милості можна філософствувати протягом тисяч років, але так і не збагнути, що таке, насправді, Абсолютна Істина. Відданий здобуває цю милість тоді, коли повністю звільнився від матеріального забруднення. Тому тут сказано, що тільки відданий, який викорінив зі свого серця всі матеріальні прив’язаності і очистив його від усієї скверни, може отримати цю ласку Господа.