29
бгаґавн ануґв ха
йта м бгаішам асту ам
брахма-теджа самартго ’пі
ханту неччге мата ту ме
бгаґавн — Верховний Бог-Особа; ануґау — Своїм двом слугам; ха — сказав; йтам — рушайте; м — нехай не буде; бгаішам — страху; асту — нехай буде; ам — щастя; брахма — брахмани;
Тоді Господь звернувся до Своїх слуг, Джаї та Віджаї: Вирушайте звідси, але нічого не бійтеся. Хвала вам! Хоча Я спроможний нейтралізувати прокляття брахманів, Я не робитиму цього. Навпаки, Я схвалюю те, що сталося.
ПОЯСНЕННЯ: Як уже згадано в двадцять шостому вірші і поясненні до нього, всі ці події відбулися з волі Господа. За звичайних обставин ні четверо мудреців ніколи так не розгнівалися би на сторожу, ні Верховний Господь ніколи б не кинув напризволяще Своїх брамників, ні народжені на Вайкунтгах істоти не повернулися б звідти до матеріального світу. Отже, всі ці події відбулися за Господнім задумом, для того щоб створити умови для Його розваг у матеріальному світі. Тому Він відверто каже, що це все сталося з Його згоди. Інакше жителі Вайкунтги ніколи б не повернулися до матеріального світу просто через прокляття брахманів. Мало того, Господь благословив так званих порушників, сказавши: «Хвала вам!» Відданий, якого Господь уже прийняв до кола Своїх слуг, ніколи не впаде. Такий висновок з цієї історії.