16
тенеттгам хата кшаттар
бгаґавн ді-сӯкара
нкампата манк квпі
срадж хата іва двіпа
тена — Хіран’якшею; іттгам — так; хата — вдарений; кшатта — Відуро; бгаґавн — Верховний Бог-Особа; ді-сӯкара — первинний вепр; на акампата — не здригнувся; манк — навіть трохи; ква апі — будь-де; срадж — ґірляндою з квітів; хата — вдарений; іва — як; двіпа — слон.
О Відуро, від цього удару Господь, що з’явився в подобі первинного вепра, навіть не здригнувся. Цей удар стурбував Його не більше, ніж удар ґірляндою стурбував би слона.
ПОЯСНЕННЯ: Як уже пояснено раніше, Хіран’якша колись був слугою Господа на Вайкунтзі, однак обставини склалися так, що він упав у матеріальний світ і став демоном. Двобій із Верховним Господом повинен був дарувати демону звільнення. Господь насолоджувався ударами, якими демон осипав Його трансцендентне тіло, так само як дорослий батько насолоджується борюканням зі своїм сином. Іноді батько розважається з сином, жартома борячись із ним, і так само Господь ставився до ударів Хіран’якші, як до квіток, які підносять Йому під час поклоніння. Іншими словами, Господь хотів взяти участь у двобої задля Своєї трансцендентної насолоди, і тому відчував задоволення від ударів демона.