31
маітрейа увча
ева хірайкшам асахйа-вікрама
са сдайітв харір ді-сӯкара
джаґма лока свам акгаітотсава
самііта пушкара-вішардібгі
маітрейа увча — Шрі Майтрея сказав; евам — так; хірайкшам — Хіран’якшу; асахйа-вікрамам — надзвичайно могутнього; са — Господь; сдайітв — вбивши; харі — Верховний Бог-Особа; ді-сӯкара — пращур роду вепрів; джаґма — повернувся; локам — до Своєї обителі; свам — власної; акгаіта — безперервне; утсавам — свято; самііта — уславлений; пушкара-вішара — лотосове сидіння (Господом Брахмою, що сидить на лотосі); дібгі — та іншими.
Шрі Майтрея вів далі: Вбивши могутнього і грізного демона Хіран’якшу, Верховний Господь Харі, пращур роду вепрів, повернувся до Своєї обителі, де панує безперервне свято. Всі півбоги на чолі з Брахмою стали підносити Господу хвалу.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш називає Господа предком роду вепрів. Як сказано у «Веданта-сутрі» (1.1.2), Абсолютна Істина — це джерело всього сущого. З цього випливає, що всі 8 400 000 форм життя беруть початок від Господа. Господь завжди і для всіх є ді, першоджерело. У «Бгаґавад-ґіті» Арджуна звертається до Господа як до дйам, первинної істоти. У «Брахма-самхіті» Господа названо ді-пурушам, первинною особою. Врешті-решт, Господь Сам у «Бгаґавад-ґіті» (10.8) проголошує: матта сарва правартате — «Все походить від Мене».
В даному випадку прибрав подобу вепра для того, щоб убити демона Хіран’якшу і підняти Землю з океану Ґарбга. Таким чином Він став ді-сӯкарою, або первинним вепром. У матеріальному світі вепра чи свиню вважають за найгидкішу тварину, але до ді-сӯкари, до Верховного Бога-Особи, ніхто не ставився як до звичайного вепра. Навіть Господь Брахма та інші півбоги прославляли Господнє втілення в образі вепра.
Цей вірш підтверджує слова «Бгаґавад-ґіти» про те, що Господь власною особою приходить зі Своєї трансцендентної обителі, щоб убити лиходіїв і врятувати відданих. Вбивши демона Хіран’якшу, Він виконав Свою обіцянку вбивати демонів і завжди захищати півбогів на чолі з Брахмою. Слова про те, що Господь повернувся до Своєї обителі вказують на те, що Він має особисту трансцендентну оселю. Господь сповнений усіх енерґій, і тому Він присутній усюди, незважаючи на те, що завжди перебуває на Ґолоці Вріндавані, так само як Сонце, що, хоча й залишається завжди в одному певному місці всесвіту, своїм промінням присутнє скрізь.
Господь має Свою обитель, але водночас Він всюдисущий. Імперсоналісти визнають тільки одни аспект Господніх якостей, Його всюдисущість, але не розуміють, що разом з тим Він перебуває в Своїй трансцендентній обителі, де Він завжди занурений у цілковито трансцендентні розваги. У цьому вірші вжито слова акгаітотсавам. Утсава означає «насолода». Будь-яке свято, яким люди виражають свою радість, називають утсава. Утсава, або свято повного щастя, ніколи не припиняється на Вайкунтгалоці, обителі Господа, що Йому поклоняються навіть такі півбоги, як Брахма, не кажучи вже за інших, менш важливих істот, як оце люди.
Господь сходить до цього світу зі Своєї обителі, і тому Його називають аватарою — «Тим, хто сходить». Іноді аватарою називають втілення, яке приймає матеріальне тіло з плоті й костей, але насправді слово аватара вказує на того, хто сходить з вищих сфер. Обитель Господа стоїть набагато вище від матеріального неба, і Він сходить у цей світ із цього вищого царства; тому Його називають аватара.