15
сва-нта-рӯпешв ітараі сва-рӯпаір
абгйардйамнешв анукампіттм
парварео махад-аа-йукто
хй аджо ’пі джто бгаґавн йатгґні
сва-нта-рӯпешу — на вмиротворених відданих Господа; ітараі — іншими, невідданими; сва-рӯпаі — залежно від ґун, що на них впливають; абгйардйамнешу — стурбованих; анукампіта-тм — всемилостивий Господь; пара-авара — духовного і матеріального; іа — повелитель; махат-аа-йукта — у супроводі Своєї довершеної частки, махат-таттви; хі — безперечно; аджа — ненароджений; апі — хоча; джта — народжується; бгаґавн — Бог-Особа; йатг — наче; аґні — вогонь.
Бог-Особа, всемилостивий повелитель духовного і матеріального творінь, — ненароджений, однак коли виникають тертя між Його миролюбними відданими і тими, хто перебуває у владі ґун матеріальної природи, Він, наче вогонь, з’являється у цьому світі у супроводі махат-таттви.
ПОЯСНЕННЯ: Господні віддані за природою миролюбні, тому що вони вільні від матеріальних поривань. Звільнена душа нічого не прагне і завдяки тому також ні про що не сумує. Той, хто бажає чимось володіти, втративши свої набутки, сумуватиме. Натомість віддані не бажають ані матеріальних набутків, ані духовного звільнення. Вони виконують трансцендентне любовне служіння Господу, як свій обов’язок, і не переймаються тим, де і як їм доводиться служити. І кармі, і ґ’яні, і йоґи прагнуть тих чи інших, матеріальних чи духовних здобутків. Кармі прагнуть матеріальних багатств, а ґ’яні та йоґи прагнуть духовних багатств, але віддані не хочуть ні матеріальних багатств, ні духовних. Вони хочуть одного — служити Господу, хоч у матеріальному, хоч у духовному світі, де Господь забажає. Господь завжди відчуває особливу прихильність до таких відданих.
Свідомість кармі, ґ’яні та йоґів перебуває в шорах тих чи інших ґун матеріальної природи, і тому їх називають ітара, тобто невідданими. Іноді ці ітари, навіть якщо вони йоґи, завдають турбот відданим Господа. Дурваса Муні, великий йоґ, турбував Махараджу Амбарішу, тому що той був великий відданий Господа. А великий кармі та ґ’яні Хіран’якашіпу мучив навіть власного сина-вайшнаву, Прахладу Махараджу. Відомо багато прикладів того, як ітари турбують миролюбних відданих Господа. Коли виникають такі тертя, Господь з великого співчуття до чистих відданих приходить власною особою в супроводі Своїх довершених часток, повелителів махат-таттви.
Господь присутній всюди, як у світі матерії, так і в світі духу, і коли між відданими й невідданими виникають тертя, дбаючи про Своїх відданих, Він щоразу з’являється. Як електричний струм може виникнути від тертя матерії в будь-якому місці, так і Господь, в силу Своєї всюдисущості, може з’явитися в будь-якому місці, де виникає тертя між відданими й невідданими. Коли Господь Крішна приходить зі Своєю місією, разом із Ним приходять усі Його довершені частки. Коли Він з’явився як син Васудеви, щодо Його втілення виникли розбіжні думки. Одні казали: «Він Верховний Бог-Особа», інші казали: «Він втілення Нараяни», а ще інші казали: «Він втілення Кшіродакашаї Вішну». Та насправді Він предвічний Верховний Бог-Особа — кшас ту бгаґавн свайам, а Нараяна, пуруші та всі інші втілення супроводжують Його, щоб виконати Свої ролі в Його розвагах. Слова махад-аа-йукта означають, що Його супроводжують пуруші, творці махат-таттви. Це підтверджують ведичні гімни: махнт вібгум тмнам.
Наче електричний струм, що виникає внаслідок тертя, Господь Крішна з’явився, коли виникли тертя між Камсою, Васудевою та Уґрасеною. Васудева й Уґрасена були віддані Господа, а Камса, що належав до кармі та ґ’яні, був невідданий. Крішну, з огляду на Його надзвичайні якості, часто порівнюють до сонця. Він з’явився, наче в океані, в череві Девакі, а тоді, наче сонце, що, сходячи вранці над обрієм, оживляє своїми променями лотоси, Він дарував радість жителям околиць Матгури. Піднявшись до зеніту Двараки, Господь поступово зайшов за обрій, як заходить сонце, і після того, як сказав Уддгава, все огорнула темрява.