3
са катга севай тасйа
клена джараса ґата
пшо врт пратібрӯйд
бгарту пдв анусмаран
са — Уддгава; катгам — як; севай — таким служінням; тасйа — його; клена — з часом; джарасам — немічність; ґата — відчувши; пша — коли попрохав; вртм — новини; пратібрӯйт — щоб відповісти; бгарту — Господа; пдау — Його лотосові стопи; анусмаран — згадавши.
Отак, з самого дитинства, Уддгава ніколи не переставав служити Крішні, тож у похилому віці його бажання служити Господу тільки посилилось. Коли Відура попрохав Уддгаву розповісти про Господа Крішну, Уддгаву відразу ж переповнили спогади про Нього.
ПОЯСНЕННЯ: Трансцендентне служіння Господу не має нічого спільного з земними почуттями. Бажання відданого служити Господу не тільки ніколи не слабшає, а навпаки, постійно зростає. У світському житті людині похилого віку дають можливість залишити службу й піти на спочинок. Однак у трансцендентному служінні Господу ніхто не йде на пенсію, навпаки, з роками бажання служити у відданого тільки росте. Трансцендентним служінням неможливо пересититись, тому ніхто не відчуває бажання піти на спочинок. Коли на якійсь світській роботі людина відчуває втому після важкої фізичної праці, їй дають можливість відпочити, але в трансцендентному служінні втоми не існує, тому що воно духовне і відбувається не на тілесному рівні. Фізична робота поступово стає важчою і важчою, коли тіло старіє, але дух не старіє, і тому служіння на духовному рівні ніколи не приносить втоми.
Уддгава, безсумнівно, постарів, але це не означає, що постаріла його душа. Він служив Крішні на трансцендентному рівні, і з роками Його бажання служити тільки стало більш зрілим. Коли Відура запитав його про Господа Крішну, він одразу ж поринув у згадки про Господа і забув про своє фізичне оточення. Це ознака чистого відданого служіння Господу (лакшаа бгакті-йоґасйа...), як згодом на сторінках «Шрімад-Бгаґаватам» пояснить Господь Капіла Своїй матері Девахуті.