56
неха йат карма дгармйа
на вірґйа калпате
на тіртга-пада-севйаі
джіванн апі мто хі са
на — не; іха — тут; йат — яка; карма — діяльність; дгармйа — для релігійного самовдосконалення; на — не; вірґйа — для відреченості; калпате — веде; на — не; тіртга-пада — лотосових стіп Господа; севйаі — до відданого служіння; джіван — живучи; апі — хоча; мта — мертвий; хі — насправді; са — він.
Якщо робота людини не має на меті розвитку релігійності, якщо релігійні відправи людини не розвивають у ній зреченості і якщо зреченість людини не веде її до відданого служіння Верховному Богові-Особі, таку людину, дарма що вона дихає, слід вважати за мерця.
ПОЯСНЕННЯ: Девахуті прив’язалась до чоловікового товариства через те, що хотіла чуттєвого задоволення, яке не приводить до звільнення від матеріального рабства, а тому життя її минуло марно — такий її висновок. Будь-яка діяльність, що не підносить людину до релігійності, являє собою марну витрату часу. Всі люди від природи схильні до тої чи іншої діяльності, і коли ця діяльність приводить людину до релігійності, релігійність — до зреченості, а зреченість — до відданого служіння, це являє собою досконалість діяльності. Як сказано в «Бгаґавад-ґітіі», будь-яка діяльність, що не вивершується відданим служінням, становить причину рабства в матеріальному світі. Йаджртгт кармао ’нйатра локо ’йа карма-бандгана. Якщо людина, починаючи з рівня своєї природної діяльності, не піднімається поступово до рівня відданого служіння, її можна вважати за мерця. Робота, яка не допомагає розвинути свідомість Крішни, являє собою марну втрату часу.