16

ПОЯСНЕННЯ: Жива істота відчуває страх смерті через своє оманне его, або ототожнення з тілом. Смерті бояться всі. Насправді духовна душа не вмирає, але через те, що вона глибоко ототожнює себе з тілом, в неї виникає страх перед смертю. В іншому місці «Шрімад-Бгаґаватам» (11.2.37) сказано: бгайа двітійбгінівеата сйт. Слово двітійа вказує на матерію, що відмінна від духу. Матерія    —    це вторинний прояв духу, з якого вона постає. Описані вище матеріальні елементи породжує Верховний Господь, або Верховний Дух, а тіло породжує індивідуальна духовна душа. Тому матеріальне тіло називають двітійа, тобто «друге». Істота, яка занурюється в цей другий елемент чи другий прояв духу, відчуває страх перед смертю. Коли людина цілковито переконана, що вона не тіло, для неї немає мови про страх смерті, тому що духовна душа не вмирає.

Якщо душа присвячує себе духовній діяльності відданого служіння, вона досягає свободи і піднімається над рівнем народження і смерті. Після того вона повністю звільняється від матеріального тіла. У страхові смерті проявляється вплив кали, або чинника часу, який уособлює могутність Верховного Бога-Особи. Іншими словами, час руйнує все. Все створене мусить загинути і зникнути, а в цьому проявляється вплив часу. Як представник Господа, час нагадує нам, що ми повинні віддатися Господу. В образі часу Господь промовляє до кожної зумовленої душі. Він каже в «Бгаґавад-ґіті», що для того, хто віддався Йому, не існує проблеми народження і смерті. Отже, ми повинні шанувати чинник часу, як Верховного Бога-Особу, що стоїть перед нами. Це докладніше пояснює наступний вірш.