3

ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа, згідно з усіма описами, не має початку. Він пуруша, Верховний Дух. Пуруша означає «особа». Коли ми думаємо про будь-яку відому нам особу, вона має початок, тобто вона народилася і історія її життя починається з певного моменту. Але Господа тут чітко названо анді,тобто тим, хто не має початку. Хоч би скільки людей ми опитали, ми пересвідчимося, що всі вони мають початок. Коли ми зустрінемо особу, яка не має початку, це означатиме, що ми знайшли Верховну Особу. Таке визначення дає «Брахма-самхіта». івара парама кша    —    Верховний Бог-Особа    —    це Крішна, верховний повелитель, Він не має початку, але Сам є початок усіх. Таке визначення Бога дають усіх ведичні писання.

Господа названо тут душею чи духом. Яке визначення духу? Присутність духу відчутна скрізь. Брахман означає «великий». Його велич проявляється у всьому. Що являє собою ця велич Брахмана? Це свідомість. Кожен з нас знайомий з явищем свідомості, тому що свідомість пронизує все тіло, завдяки свідомості ми відчуваємо кожну волосину на своєму тілі. Це індивідуальна свідомість. А крім того існує надсвідомість. Зрозуміти, як вони пов’язані, дозволяє приклад із сонячним світлом. Сонячне світло можна бачити скрізь, воно розливається не тільки в небесних просторах, але проникає навіть у кімнату. Натомість слабке світло можна побачити лише на невеликій відстані. Так само наша свідомість пронизує тільки наше тіло, тоді як надсвідомість, що являє собою буття Бога, проявляє себе у всьому сущому. За посередництвом Своєї енерґії Він присутній скрізь. У «Вішну Пурані» сказано, що все видиме у світі, скрізь і всюди,    —    це прояв енерґії Бога. «Бгаґавад-ґіта» також підтверджує, що Своїми двома енерґіями, духовною і матеріальною, Господь пронизує все й існує скрізь. Духовна й матеріальна енерґії присутні в усьому сущому, і це доводить існування Верховного Бога-Особи.

Повсюдне існування свідомості не є тимчасове явище. Існування свідомості не має початку, а отже не має і кінця. Теорія про те, що свідомість розивається з поєднання матеріальних елементів на певній стадії еволюції, не знаходить тут підтримки, тому що тут сказано, що всюдисуща свідомість не має початку. Матеріалістична чи атеїстична теорія, яка заперечує існування душі й Бога і проголошує свідомість результатом комбінації матеріальних елементів, безпідставна. Про матерію не можна сказати, що вона не має початку    —    вона має початок. Як індивідуальне матеріальне тіло має початок, так само має початок і всесвітнє тіло. І так само, як наше матеріальне тіло починає своє існування завдяки душі, велетенське всесвітнє тіло починає своє існування завдяки Верховній Душі. «Веданта-сутра» каже: джанмдй асйа    —    весь матеріальний прояв постає з Верховного Бога-Особи, і Йому завдячує своїм створенням і розвитком, існуванням і розпадом. У «Бгаґавад-ґіті» Господь також каже: «Я начало, що дає початок усьому сущому».

Цей вірш описує Верховного Бога-Особу. Він не тимчасова особистість, і Він не має початку. Він не має причини, але Сам є причиною всіх причин. Пара означає «трансцендентний», «вищий за твірну енерґію». Твірна енерґія постає з Господа. У цьому світі ми можемо спостерігати діяльність твірної енерґії, але Господь вищий за цю енерґію. Він практі-пара, трансцендентний до цієї енерґії. Він непідвладний троїстим стражданням, які породжує матеріальна енерґія, тому що Він поза цієї енерґією. До Нього не торкаються ґуни матеріальної природи. Тут зазначено: свайа-джйоті    —    Він сам по собі є світло. У матеріальному світі ми часто бачимо, що світло того чи іншого предмета являє собою відображення світла, яке постає з іншого джерела. Наприклад, місячне світло є відображенням сонячного. Своєю чергою, сонячне світло    —    це відображення світла брахмаджйоті. Так само брахмаджйоті, духовне сяйво,    —    це відображення світла, яке випромінює тіло Верховного Господа. Це підтверджує «Брахма-самхіта»: йасйа прабг прабгавата. Сяйво Брахмана, брахмаджйоті, постає з сяйва Господнього тіла. Тому тут сказано: свайа-джйоті    —    Він сам по собі є світло. Його сяйво проявляється багатьма різними способами: як брахмаджйоті, як сонячне світло, як місячне світло. «Бгаґавад-ґіта» теж зазначає, що в духовному світі немає потреби ні в сонячному світлі, ні в місячному, ні в електричному. Те саме проголошують Упанішади: сяйва тіла Верховного Бога-Особи досить для того, щоб залити світлом духовний світ, і тому там не потрібне ні сонячне світло, ні місячне, ні електричне, ні будь-яке інше.

Самосяйна природа Господа також спростовує теорію про те, що духовна душа, чи духовна свідомість, утворюється на певному рівні розвитку матерії. Термін свайа-джйоті вказує на те, що в духовній природі немає жодного домішку матерії і що вона вища від будь-яких матеріальних процесів. Цей вірш також підтверджує, що усвідомлення всюдисущості Господа спирається на усвідомлення всюдисущості Його сяйва. Ми зі свого досвіду знаємо, що, хоча Сонце розміщене в одному місці, його світло розливається на багато мільйонів кілометрів. Це підтверджує наш практичний досвід. Так само, хоча джерело верховного світла розміщене в Господній обителі, Вайкунтзі чи Вріндавані, це світло розливається не лише всім духовним світом, але й за його межами. Це світло сяє і в матеріальному світі, як світло сонячної кулі, а сонячне світло, своєю чергою, відображається від місячної кулі. Хоча Господь перебуває в Своїй обителі, Його сяйво розливається всіма духовними і матеріальними світами. Це засвідчує також «Брахма-самхіта» (5.37): ґолока ева нівасатй акгілтма-бгӯта    —    Господь завжди живе на Ґолоці, але разом з тим присутній скрізь у всьому творінні. Він Наддуша всього сущого, Верховний Бог-Особа, наділений незліченними трансцендентними якостями. Також можна зрозуміти, що, хоча Він, поза сумнівом, особа, Він не належить до числа пуруш матеріального світу. Філософи-майаваді не розуміють, як за межами матеріального світу може існувати особистість, тому їх називають імперсоналістами. Але тут чітко з’ясовано, що Бог-Особа існує за межами матеріального існування.