31

ПОЯСНЕННЯ: У попередніх віршах пояснено, що розум    —    це породження его в ґуні добра і його функції полягають в тому, щоб, залежно від бажань істоти, все приймати і відкидати. Натомість інтелект, як тут сказано,    —    це породження ґуни пристрасті. В цьому полягає відмінність між розумом та інтелектом: розум постав з егоїзму в ґуні добра, а інтелект постав з егоїзму в ґуні пристрасті. Бажання щось прийняти і щось відкинути становить дуже важливу функцію розуму. Розум постав з ґуни добра і тому, якщо його зосередити на володарі розуму, Господі Аніруддзі, він змінюється, піднімаючись до свідомості Крішни. Нароттама даса Тгакура каже, що ми завжди маємо бажання, їх неможливо позбутися. Але якщо нам вдасться перенести свої бажання на іншу ціль    —    ціль задовольнити Верховного Бога-Особу, ми досягнемо досконалості життя. Коли бажання скеровані на матеріальну ціль, пов’язану з пануванням над матеріальною природою, воно стає матеріально оскверненим. Бажання потрібно очистити. Починати треба з виконання вказівок духовного вчителя, тому що духовний вчитель знає, як перенести бажання учня на свідомість Крішни. Що ж стосується інтелекту, то тут чітко сказано, що він постає з егоїзму в ґуні пристрасті. Практика людині дає змогу піднятися до рівня ґуни добра, і тоді, віддавши свій розум Верховному Богові-Особі, тобто зосередивши його на Господі, людина стає махатмою, дуже піднесеною особистістю. У «Бгаґавад-ґіті» сказано: са махтм судурлабга    —    «Така велика душа трапляється дуже рідко».

Як видно з цього вірша, обидва типи чуттів, як пізнавальні, так і діяльні, постають з егоїзму в ґуні пристрасті. А що органи дії і чуття для збору інформації потребують енерґії, життєва енерґія також постає з егоїзму в ґуні пристрасті. Отож, ми бачимо на практиці, що пристрасні люди швидко поліпшують своє матеріальне становище. Ведичні писання вказують, що для того, щоб надихнути людину на створення і придбання матеріальних багатств, треба також заохотити її до статевого життя. Ми бачимо, що люди, прив’язані до статевого життя, природним чином досягають також матеріальних успіхів, бо секс і пристрасть являють собою рушійну силу матеріального проґресу. Натомість ті, хто прагне духовного проґресу, майже цілковито уникають ґуни пристрасті. Вони перебувають переважно в ґуні добра. Можна побачити, що люди, які присвячують себе свідомості Крішни, не мають матеріальних статків, але, хто має очі, побачить, де істинна велич. Людина в свідомості Крішни, навіть якщо здається, що вона матеріально бідна, зовсім не є злидарем, справжній злидар той, хто не має смаку до свідомості Крішни і зовні дуже щасливий своїми матеріальними статками. Занурені в матеріальну свідомість люди дуже кмітливі, коли йдеться про винаходи, які поліпшують матеріальний комфорт, але в них не має доступу до знання про духовну душу й духовне життя. Отож кожен, хто хоче розвиватися духовно, повинен повернутися на рівень чистих бажань, бажань виконувати віддане служіння. Як сказано в «Нарада-панчаратрі», коли людина служить Господу очищеними в свідомості Крішни чуттями, це називається чиста відданість.