26
ева відіта-таттвасйа
практір майі мнасам
йуджато нпакурута
тмрмасйа кархічіт
евам — так; відіта-таттвасйа — тому, хто знає Абсолютну Істину; практі — матеріальна природа; майі — на Мені; мнасам — розум; йуджата — зосередивши; на — не; апакуруте — може зашкодити; тма-рмасйа — тому, хто черпає насолоду в самому собі; кархічіт — хоч коли.
Матеріальна природа не може зашкодити просвітленій душі, навіть якщо та вдається до матеріальної діяльності, тому що просвітлена душа володіє істинним знанням про Абсолют і її розум зосереджений на Верховному Богові-Особі.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Капіла каже, що майі мнасам, відданого, чий розум повсякчасно зосереджений на лотосових стопах Верховного Бога-Особи, називають тмрма або відіта-таттва. тмма означає «той, хто черпає насолоду в самому собі» або «той, хто черпає насолоду в духовній природі». В матеріальному розумінні слово тм стосується до тіла чи розуму, але коли йдеться про особу, розум якої зосереджений на лотосових стопах Верховного Господа, слово тмрма означає «той, хто утвердився в духовній діяльності у своїй стосунках з Верховною Душею». Верховна Душа — це Бог-Особа, а індивідуальна душа — це жива істота. Коли вони вступають у взаємини, засновані на обміні служінням і благословеннями, жива істота досягає становища атмарами. Цього становища досягає той, хто пізнав істину такою, як вона є. Істина полягає в тому, що Верховний Бог-Особа насолоджується усім сущим, а живі істоти призначені служити Йому і дарувати насолоду. Той, хто знає цю істину і намагається використати всі свої володіння на служіння Господу, звільняється від усіх матеріальних наслідків та впливу ґун матеріальної природи.
Це можна пояснити на прикладі. Як матеріаліст береться будувати хмарочос, так відданий береться будувати великий храм для Вішну. На сторонній погляд, і будівничий хмарочоса і будівничий храму роблять те саме: збирають дошки, камінь, залізо та інші будівельні матеріали. Але той, хто будує хмарочос, — матеріаліст, а будівничий храму Вішну — атмарама. Матеріаліст, будуючи хмарочос, намагається задовольнити власну особу, яку він ототожнює з тілом, а відданий, будуючи храм, намагається задовольнити Верховного Бога-Особу. Хоча обидва виконують діяльність у матеріальному середовищі, відданий досягає звільнення, а матеріаліст зумовлює себе. Це відбувається через те, що відданий, будуючи храм, зосереджує розум на Верховному Богові-Особі, а невідданий, будуючи хмарочос, зосереджує розум на задоволенні чуттів. Хоч би що людина робила, навіть перебуваючи в матеріальному світі, якщо її розум зосереджений на лотосових стопах Бога-Особи, її дії не будуть зумовлювати її і зв’язувати своїми наслідками. Той, хто діє у відданому служінні, у повній свідомості Крішни, завжди залишається незалежним від впливу матеріальної природи.