3
тена сасра-падавім
авао ’бгйетй анірвта
прсаґікаі карма-дошаі
сад-асан-міра-йонішу
тена — цим; сасра — повторюваних народежнь і смертей; падавім — шлях; аваа — безпорадно; абгйеті — іде; анірвта — невдоволенний; прсаґікаі — через зв’язок із матеріальною природою; карма-дошаі — неправильними діями; сат — добрих; асат — поганих; міра — змішаних; йонішу — у видах життя.
Через це, занурюючись у ґуни матеріальної природи, зумовлена душа перевтілюється з одних видів життя в інші, іноді вищі, а іноді нижчі. Поки вона не облишить матеріальну діяльність, їй доведеться залишатися в цьому становищі й пожинати плоди своїх сповнених вад вчинків.
ПОЯСНЕННЯ: Слово карма-дошаі у цьому вірші означає «неправильними діями». Це стосується до будь-якої діяльності в матеріальному світі, як доброчесної, так і гріховної, тому що всі ці дії залишаються сповнені вад, тобто осквернені матерією. Нетямуща зумовлена душа гадає, що робить доброчинний акт, коли відкриває лікарні чи освітні заклади, які поліпшують матеріальне становище людей, але вона не розуміє, що ці дії все одно сповнені вад, тому що не звільняють її від переселення з одного тіло до іншого. Тут дуже ясно сказано: сад-асан-міра-йонішу — за свою так звану праведну діяльність у матеріальному світі людина може народитися в шляхетній родині чи на вищих планетах, серед півбогів, але її дії все одно сповнені вад, тому що не дають їй звільнення. Народитися в хорошому місці чи в шшляхетній родині ще не означає уникнути матеріальних страждань, лабет народження, смерті, старості й хвороб. Під впливом чарів матеріальної природи зумовлена душа ніяк не втямить, що будь-який вчинок, призначений задовольнити чуття, сповнений вад, і що тільки віддане служіння Господу може звільнити її від наслідків її сповненої вад діяльності. Не припиняючи цієї сповненої вад діяльності, вона змушена міняти тіло за тілом, іноді отримуючи вище народження, а іноді нижче. Це називається сасра-падавім — життя в матеріальному світі, від якого немає порятунку. Той, хто бажає звільнитися від матеріального існування, повинен скерувати свою діяльність на віддане служіння, іншого виходу немає.