6

ПОЯСНЕННЯ: Практика йоґи містить у собі вісім ступенів: яма, ніяма, асана, пранаяма, прат’яхара, дгарана, дг’яна і самадгі. Яма і ніяма    —    це практика реґулівних засад і суворих приписів, тоді як асана    —    це різні сидячі пози. Практика фізичних вправ не становить мети йоґи, справжнє призначення йоґи полягає в тому, щоб навчитися приборкувати й зосереджувати розум і розвинути віру, щоб утвердитися у відданому служінні.

Дуже важливий чиник у практиці йоґи, як зрештою і будь-якої іншої духовної практики,    —    це бгвена, чи бгава. Що таке бгава, пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (10.8): будг бгва-саманвіт    —    треба зануритися в любовні думки про Крішну. Коли людина знає, що Крішна, Верховний Бог-Особа,    —    це джерело всього сущого і що все постає з Нього (аха сарвасйа прабгава), вона пізнає суть вислову «Веданти»: джанмдй асйа йата («відначальне джерело всього»), і занурюється в бгаву, тим самим досягаючи ступеня, який передує любові до Бога.

Рупа Ґосвамі чудово пояснює в «Бгакті-расамріта-сіндгу», як досягають бгави, початкового ступеня любові до Бога. Він каже, що насамперед треба розвинути віру (раддгайнвіта). Віру розвивають, приборкуючи чуття    —    або практикою йоґи, дотримуючись її приписів і вправляючись у сидячих позах, або безпосередньо вдаючись до бгакті-йоґи, як радить попередній вірш. Перший і найголовніший з дев’яти елементів бгакті-йоґи    —    це оспівувати Господа і слухати про Нього. Про це згадано й тут: мат-катг-раваена ча. Належну віру можна розвинути дотримуючись приписів йоґи, або тої самої мети можно досягнути просто слухаючи про трансцендентні діянння Господа й оспівуючи їх. Дуже важливим тут є слово ча. Бгакті-йоґа являє собою прямий метод, тоді як інші методи непрямі. Але навіть якщо людина вдається до непрямого методу, вона не досягає успіху доти, доки не прийде до прямого методу слухання й оспівування Господньої слави. Тому тут вжито слово сатйена. Свамі Шрідгара зазначає щодо цього, що сатйена означає нішкапаена, тобто «без двоєдушності». Імперсоналісти пронизані двоєдушністю. Часом вони вдають, що виконують віддане служіння, але їхня остаточна мета полягає в тому, щоб злитися з Усевишнім. Це двоєдушність, або капата. На початку «Шрімад-Бгаґаватам» ясно сказано: парамо нірматсарм    —    «Наука «Шрімад-Бгаґаватам» призначена для людей, які цілковито вільні від заздрості». Те саме зазначено й тут. Якщо людина не має повної віри у Верховного Бога-Особу і не хоче слухати й оспівувати славу Господа, їй не вдасться досягнути звільнення.