2
сва-дгармчараа актй
відгармч ча нівартанам
даівл лабдгена сантоша
тмавіч-чарарчанам
сва-дгарма-чараам — виконуючи свої визначені обов’язки; актй — якомога ліпше; відгармт — не схвалених обов’язків; ча — і; нівартанам — уникаючи; даівт — з милості Господа; лабдгена — здобутим; сантоша — задоволений; тма-віт — душ, які пізнали себе; чараа — стопи; арчанам — вшановуючи.
Людина повинна якомога ліпше виконувати свої обов’язки й уникати того, що не входить до її обов’язків. Вона повинна задовольнятися здобутками, які приходять до неї самі з ласки Господа, і поклонятися лотосових стопах духовного вчителя.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші перелічено багато важливих понять, гідних докладного пояснення, але ми лише коротко зупинимося на основних моментах кожного з них. Вірш завершуює вислів тмавіч-чарарчанам. тма-віт означає «душа, яка пізнала себе» або «істинний духовний вчитель». Той, хто не пізнав себе і не знає своїх стосунків із Наддушею, не може бути істинним духовним вчителем. Цей вірш закликає знайти істинного духовного вчителя і віддатися йому (арчанам), тому що розпитуючи його й поклоняючись йому людина може навчитися мистецтву духовної діяльності.
Господь починає свої настанови зі слів сва-дгармчараам. Доки ми перебуваємо в матеріальному тілі, ми маємо численні обов’язки, визначені для нас. Ці обов’язки класифікують згідно з чотирма соціальними станами: брахманів, кшатріїв, вайшій та шудр. Обов’язки кожного з цих станів викладено в шастрах, зокрема в «Бгаґавад-ґіті». Сва-дгармчараам означає, що людина повинна щиро й якомога ліпше виконувати свої обов’язки, визначені згідно з її соціальним станом. Не слід братися за чужі обов’язки. Обов’язки тої громади, в якій людина народилася, їй і слід виконувати. А якщо їй пощастило піднятися над рамками громади свого народження, пізнавши свою духовну тотожність, її сва-дгарма, обов’язок, полягає суто в тому, щоб служити Верховному Богові-Особі. Справжній обов’язок того, хто досягнув високого рівня свідомості Крішни, — це служити Господу. Доки людина тримається тілесної концепції життя, вона може діяти згідно з обов’язками, які накладають на неї суспільні звичаї, але коли вона досягає духовного рівня, вона повинна просто служити Верховному Господу, в цьому й полягає справжня сва-дгарма.