3
ґрмйа-дгарма-нівтті ча
мокша-дгарма-ратіс татг
міта-медгйдана авад
вівікта-кшема-севанам
ґрмйа — визначену звичаєм; дгарма — релігійну практику; нівтті — припинивши; ча — і; мокша — задля звільнення; дгарма — до релігійної практики; раті — приваблюючись; татг — так; міта — трохи; медгйа — чисто; аданам — харчуючись; ават — завжди; вівікта — відлюдно; кшема — спокійно; севанам — живучи.
Треба облишити світські релігійні обряди і розвинути прив’язаність до тої релігійної практики, яка провадить до звільнення. Треба бути дуже помірно їсти і жити завжди усамітнено, прагнучи досягнути найвищої досконалості життя.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш радить облишити релігійну практику, мета якої полягає в поліпшенні матеріальних умов і задоволенні чуттів. Релігійна практика призначена тільки для того, щоб дарувати свободу від лабет матеріальної природи. На початку «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що найвища релігійна практика — це та практика, яка приводить до трансцендентного відданого служіння Господу, вільного від будь-яких мотивів і корисливості. Такій релігійній практиці ніщо не може стати на перешкоді, і той, хто до неї вдається, знаходить істинне вдоволення. Цей вірш називає це мокша-дгармою, релігійною практикою, яка дарує звільнення чи трансцендентність до матеріальної скверни. Загалом люди вдаються до релігії задля матеріального збагачення або задоволення чуттів, однак цього не радять робити людині, яка прагне поступу в йозі.
Наступне важливе словосполучення, вжите в цьому вірші, — це міта-медгйданам, яке означає, що треба бути дуже помірним у їжі. Ведичні писання радять йоґові їсти лише половину того, що б йому хотілося з’їсти, аби втамувати свій голод. Якщо він такий голодний, що йому хочеться з’їсти кілограм їжі, йому треба з’їсти лише півкілограма, запивши їх чверть літрою води, і одну чверть шлунку залишити порожньою для вільного доступу повітря. Той, хто їсть таким чином, не буде хворіти і страждати на нестравлення. Саме так повинен їсти йоґ, згідно з рекомендаціями «Шрімад-Бгаґаватам» та всіх інших класичних текстів. Йоґ повинен жити на відлюдді, щоб ніхто не заважав йому практикувати йоґу.