22
йач-чгауча-ніста-саріт-правародакена
тіртгена мӯрдгнй адгіктена іва іво ’бгӯт
дгйтур мана-амала-аіла-нісша-ваджра
дгййеч чіра бгаґавата чараравіндам
йат — лотосові стопи Господа; ауча — омиваючи; ніста — ллється; саріт-правара — Ґанґи; удакена — водою; тіртгена — святою; мӯрдгні — на голову; адгіктена — приймаючи; іва — Господь Шіва; іва — благословенний; абгӯт — став; дгйту — того, хто медитує; мана — в розумі; амала-аіла — гора гріха; нісша — запущену; ваджрам — блискавку; дгййет — повинен медитувати; чірам — довго; бгаґавата — Господа; чараа-аравіндам — на лотосові стопи.
Благословенний Господь Шіва став ще більш благословенним, підставивши голову під святі води Ґанґи, що являє собою воду, якою омито лотосові стопи Господа. Стопи Господа, наче блискавки, розбивають на шматки гори гріха в розумі відданого, що медитує на них. Тому треба протягом тривалого часу медитувати на лотосові стопи Господа.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш згадує про високе становище Господа Шіви. Імперсоналісти запевняють, що Абсолютна Істина не має форми і що тому можна собі з однаковим успіхом уявляти або форму Вішну, або форму Господа Шіви, або богині Дурґи, або їхнього сина Ґанеші. Проте насправді Верховний Бог-Особа — це найвищий повелитель усіх. У «Чайтан’я-чарітамріті» (Аді 5.142) сказано: екале івара кша ра саба бгтйа — Верховний Господь — це Крішна, а всі інші, включно з Господом Шівою і Господом Брахмою, вже й не згадуючи інших півбогів, — це слуги Крішни. Про те саме йдеться в цьому вірші. Господь Шіва завдячує своїм важливим становищем тому, що йому на голову спадає вода Ґанґи, якою омито стопи Господа Вішну. У «Харі-бгакті-віласі» Санатани Ґосвамі сказано, що кожен, хто ставить на один рівень Верховного Господа і півбогів, включно з Господом Шівою та Господом Брахмою, відразу ж стає пашанді, атеїстом. Ми ніколи не повинні вважати, що Верховний Господь Вішну існує на тому самому рівні, що й півбоги.
Інший важливий момент, згаданий у цьому вірші, полягає в тому, що розум зумовленої душі, від непам’ятних часів занурений у матеріальну енерґію, нагромаджує в собі гори бруду у формі бажання панувати над матеріальною природою. Хоча цей бруд схожий на гору, гора розсипається на порох під ударом блискавки. Медитація на лотосові стопи Господа, наче блискавка, розбиває гору бруду в розумі йоґа. Якщо йоґ бажає розбити в порох гору бруду в своєму розумі, він повинен зосередитися на лотосових стопах Господа і не вигадувати собі ніякої порожнечі й нічого безособистісного. Нагромаджений бруд схожий на тверду гору, і тому треба медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу. Однак ті, хто звик думати про лотосові стопи Господа повсякчасно, медитують на них зовсім з інших причин. Віддані так зосереджуються на лотосових стопах Господа, що не думають ні про що інше. Ті, хто практикує йоґу, повинні медитувати на лотосові стопи Господа протягом тривалого часу і дотримуватися реґулівних засад, приборкуючи таким чином свої чуття.
У цьому вірші ясно сказано: бгаґавата чараравіндам — треба медитувати на лотосові стопи Господа. Майаваді гадають, що можна медитувати на лотосові стопи Господа Шіви, чи Господа Брахми, чи богині Дурґи і так само досягнути звільнення, але це не так. Тут конкретно сказано: бгаґавата. Бгаґавата означає «Верховного Бога-Особи, Вішну», і нічого іншого. Також варто відзначити в цьому вірші слова іва іво ’бгӯт. За своєю природою Господь Шіва завжди великий і благословенний, але, підставивши свою голову під води Ґанґи, що спливають з лотосових стіп Господа, він став ще більш благословенний і досягнув ще вищого становища. Це підкреслює могутність лотосових стіп Господа. Вплив лотосових стіп Господа звеличує навіть Господа Шіву, тому що вже казати за інших, звичайних живих істот.