28

ПОЯСНЕННЯ: Поведінка нащадків Яду під час прощі до Прабгаси становить зразок високої культури і являє собою досконалість людського життя. Щоб досягнути досконалості, людині слід дотримуватися трьох засад цивілізованого життя: піклуватися про корів, підтримувати брахманічну культури і, найголовніше, бути чистим відданим Господа. Не ставши чистим відданим Господа, неможливо досягнути досконалості людського життя. Ця досконалість полягає в тому, щоб піднятися до духовного світу, де немає народження, смерті, хворіб і старості. Це найвища досконалість і мета людського існування. Якщо люди не наближаються до цієї мети, то весь матеріальний проґрес і так звані вигоди лише марнують їхні здібності.

Брахмани і вайшнави не їдять їжі, котра не була спочатку запропонована Богові-Особі. Відданий приймає їжу, офіровану Господеві, як Господню милість. Врешті-решт, і людей, і тварин забезпечує їжею Господь. Людина повинна пам’ятати, що всі продукти: зерно, овочі, молоко, питну воду,    —    тобто те, без чого ми не можемо жити, постачає людству Господь. Жоден учений, жоден матеріаліст не зможе своїми зусиллями створити харчові продукти в лабораторії чи на фабриці.

Інтелектуальний клас людей називають брахманами, а тих, хто пізнав Абсолютну Істину в найвищому особистісному аспекті називають вайшнавами. Проте і ті, і ті харчуються тільки рештками жертвопринесення. Жертвопринесення покликане задовольнити яґ’я-пурушу, Вішну. У «Бгаґавад-ґіті» (3.13) сказано, що той, хто харчується рештками жертовної їжі, звільняється від усіх гріхів, тоді як той, хто готує їжу для підтримання свого тіла, набирається всіляких гріхів, що ведуть лише до страждань. Вся їжа, яку приготували Яду в святій Прабгасі для достойних брахманів, була піднесена Богові-Особі, Вішну. Разом з тим Яду шанобливо поклонилися брахманам, б’ючи чолом до землі. Ядавів, як і всіх членів культурних сімей у ведичному суспільстві, виховували в дусі повної співпраці з іншими прошарками суспільства, тому що така співпраця в служінні Господу провадить до досконалості людського життя.

Окремої уваги заслуговують також слова уру-расам. Просто із збіжжя, овочів та молока можна приготувати сотні ласощів. Такі страви належать до ґуни добра, і тому їх можна офірувати Богові-Особі. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (9.26), Господь приймає тільки ті страви, які приготовано з плодів, квітів, листків та води, якщо їх підносять у дусі щирого відданого служіння. Відданість    —    це єдине, що робить підношення достойним в оча Господа. Господь запевняє, що Він неодмінно з’їдає підношення відданих. Отже, з усіх поглядів Яду були особами досконалої культури і виховання, а те, що їх прокляли мудреці-брахмани, було просто проявом бажання Господа. Вся ця історія служить уроком, який застерігає не бути легковажним у стосунках із брахманами та вайшнавами.