16
джна йад етад ададгт катама са девас
траі-кліка стгіра-чарешв анувартіта
та джіва-карма-падавім анувартамнс
тпа-трайопааманйа вайа бгаджема
джнам — знання; йат — яке; етат — це; ададгт — дав; катама — хто інший; са — той; дева — Бог-Особа; траі-клікам — трьох фаз часу; стгіра-чарешу — в неживих і живих об’єктах; анувартіта — перебуваючи; аа — Його частковий прояв; там — Йому; джіва — душі-джіви; карма-падавім — шлях корисливої діяльності; анувартамн — що йдуть; тпа-трайа — від троїстих страждань; упааманйа — щоб звільнитися; вайам — ми; бгаджема — повинні віддатися.
Всіма живими й неживими об’єктами безпосередньо керує не хто інший, як Верховний Бог-Особа в образі локалізованої Параматми, Свого часткового прояву. Він присутній у всіх трьох фазах часу — в минулому, теперішньому й майбутньому. Корячись Його волі, зумовлена душа з непам’ятних часів виконує найрізноманітнішу діяльність, і для того, щоб звільнитися від троїстих страждань зумовленого життя, ми повинні віддатися Йому, й нікому іншому.
ПОЯСНЕННЯ: Коли зумовлена душа розвиває серйозне бажання вирватися з лабет матерії, Верховний Бог-Особа, що перебуває в її серці як Параматма, підказує їй: «Віддайся Мені». Господь каже це в «Бгаґавад-ґіті»: «Облиш усяку іншу діяльність, і просто віддайся Мені». Треба зрозуміти, що джерело знання — це Верховна Особа. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті», де Господь каже: «Завдяки Мені істота здобуває істинне знання і пам’ять, і завдяки Мені вона поринає в забуття» (матта смтір джнам апохана ча). Тому, хто прагне матеріального задоволення або хоче панувати над матеріальною природою, Господь дає можливість забути про служіння Йому і зануритися в так зване щастя матеріальної діяльності. Так само, коли людина розчаровується у спробах панувати над матеріальною природою і серйозно прагне вирватися з матеріального рабства, Господь із серця їй підказує, що вона повинна віддатися Йому, і тільки тоді вона досягне звільнення.
Це знання може дати тільки Верховний Господь або Його представник, і ніхто інший. У «Чайтан’я-чарітамріті» Господь Чайтан’я пояснює Рупі Ґосвамі, що живі істоти блукають з життя в життя, зазнаючи пов’язаних із матеріальним існуванням страждань. Але коли істота палко прагне вирватися з матеріального рабства, від духовного вчителя і Крішни до неї приходить знання. Це означає, що Крішна як Наддуша перебуває в серці живої істоти, і, коли вона розвиває серйозне бажання, Він спонукає її знайти Його представника, істинного духовного вчителя, і віддатися під його опіку. Отримуючи вказівки із серця і настанови ззовні, від духовного вчителя, вона просувається вперед шляхом свідомості Крішни, який виводить її з матеріального рабства.
Отже, істота ніяк не може повернутися до свого істинного становища, не отримавши благословення Верховного Бога-Особи. Не маючи вищого знання, істота змушена тяжко каратися в боротьбі за існування в матеріальному світі. З огляду на це, духовного вчителя називають проявом милості Верховної Особи. Зумовлена душа повинна слухати повчання з вуст духовного вчителя. Таким чином вона поступово оволодіє наукою свідомості Крішни. Спочатку в серце зумовленої душі потрапляє насінина свідомості Крішни, а коли вона слухає повчання духовного вчителя, ця насінина проростає і дає плід, що являє собою найвище благословення в людському житті.