30
бгӯтаі пачабгір рабдге
дехе дехй абудго ’сакт
аха маметй асад-ґрха
кароті куматір матім
бгӯтаі — матеріальними елементами; пачабгі — п’ятьма; рабдге — створеному; дехе — в тілі; дехі — жива істота; абудга — занурена в невігластво; асакт — постійно; ахам — я; мама — моє; іті — так; асат — тимчасові речі; ґрха — приймаючи; кароті — робить; ку-маті — нетямуща; матім — думку.
Під впливом цього невігластва жива істота гадає, що матеріальне тіло, зроблене з п’яти елементів, — це вона сама. Через ці хибні уявлення вона вважає тимчасові речі за свою власність і поринає в дедалі густішу темряву невігластва.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш пояснює, як поглиблюється невігластво живої істоти. Перший ступінь занурення в невігластво полягає в тому, що істота ототожнює себе з матеріальним тілом, зробленим із п’яти елементів, вважаючи його за саму себе. Другий ступінь занурення в невігластво — це вважати щось за свою власність тільки тому, що воно пов’язане з власним тілом. Так невігластво поглиблюється дедалі більше й більше. Жива істота вічна, але занурюючись у тимчасове й неправильно розуміючи свою користь, вона опиняється в темряві невігластва і змушена потерпати від матеріальних страждань.