17
мантрешу м в упахӯйа йат твам
акугіткгаа-садтма-бодга
пччхе прабго муґдга івпраматтас
тан но мано мохайатіва дева
мантрешу — щоб запитати поради; мм — мене; ваі — також; упахӯйа — кличучи; йат — як; твам — Твоя Господня Милість; акугіта — без вагань; акгаа — неподільний; сад — вічно; тма — особа; бодга — розумний; пччге — питав; прабго — Господи; муґдга — розгублений; іва — наче; апраматта — хоча ніколи не підвладний омані; тат — те; на — наш; мана — розум; мохайаті — бентежить; іва — ніби; дева — Господи.
Господи, Твоя вічна сутність неподільна і непідвладна впливові часу [що відмежовує майбутнє від минулого], а Твоє досконале знання не обмежене нічим. Отож Ти завжди й в усьому здатний Сам Собі дати раду, однак Ти звертався по раду до мене. Здавалося, що Ти перебуваєш в замішанні, дарма що Тебе ніщо не може спантеличити, і ця Твоя поведінка дуже пантеличить мене.
ПОЯСНЕННЯ: Насправді Уддгава нічим не був спантеличений, але він має на увазі, що всі ці суперечності здаються незбагненними. Вся бесіда між Крішною та Уддгавою була призначена для Майтреї, що сидів поряд.
Господь нерідко кликав Уддгаву, щоб порадитися з ним. Господь покликав Уддгаву тоді, коли на Матгуру напав Джарасандга та інші недруги, і так само Він радився з Уддгавою, коли, владарюючи у Двараці проводив великі жертвопринесення, як годиться цареві. Для Господа не існує минулого, теперішнього й майбутнього, тому що вплив вічного часу над Ним не владний. Отож для Господа немає нічого невідомого. Він у всі віки самодостатній у Своєму знанні. Тому те, що Він кликав Уддгаву і просив у нього поради, безперечно, дивує. Всі ці вчинки Господа здаються суперечливими, хоча насправді в Його діяльності немає ніяких суперечностей. Найліпше сприймати Його дії такими, як вони, і не силкуватися витлумачити їх.