49

ПОЯСНЕННЯ: У людській формі життя істота вперше починає проявляти розвинену свідомість, а в півбогів, жителів вищих планет, свідомість ще розвиненіша. Земля розташована майже посередині всесвіту, і людська форма життя є проміжною між щаблем півбогів і щаблем демонів. Планети, вищі за Землю, призначені для істот з високорозвиненим інтелектом, яких називають півбогами. Їх називають півбогами, тому що, хоча вони набагато перевершують людей за культурою, розкошами, вродою, освітою, тривалістю життя й можливостями насолоджуватися, вони завжди перебувають у повній свідомості Бога. Півбоги завжди готові служити Верховному Господу, тому що досконало свідомі того факту, що кожна жива істота від природи є вічним слугою Господа і підпорядкована Йому. Також вони знають, що забезпечити всі живі істоти всім потрібним для життя здатний тільки Господь. Цю істину засвідчують ведичні гімни: еко бахӯн йо відадгті кмн..., т енам абруванн йатана на праджнітгі йасмін пратішгіт аннам адме... та численні інші. У «Бгаґавад-ґіті» також серед імен Господа згадано ім’я бгута-бгріт, «годувальник і опора всіх живих істот».

Сучасна теорія про те, що нестачу продуктів породжує зріст населення, не знаходить підтримки у півбогів і відданих Господа. Віддані та півбоги досконало знають, що Господь спроможний прогодувати будь-яку кількість живих істот, за умови, що вони вміють правильно харчуватися. Якщо вони хочуть їсти, як тварини, не пам’ятаючи про Бога, їм доведеться жити в голоді і злиднях, як лісовим звірям у джунґлях. Звірів у джунґлях також забезпечує відповідною їжею Господь, але в них немає розвиненої свідомості Бога. Так само, Господь із Своєї милості забезпечує людей збіжжям, овочами, фруктами та молоком, але люди повинні виявляти вдячність Господу за Його милість. Вони повинні відчувати себе зобов’язаними Йому за свій хліб і з вдячності повинні спочатку пропонувати свою їжу в жертву Господеві, а після того їсти залишки.

У «Бгаґавад-ґіті» (3.13) також зазначено, що той, хто їсть рештки жертвопринесення, їсть справжню їжу, яка підтримує його тіло й душу, але той, хто готує для себе й не приносить нічого в жертву Господу, поїдає лише гріхом у формі тих чи інших страв. Така гріховна їжа ніколи не зробить людину щасливою і прирікає на злидні. Голод виникає не через зріст населення, як гадають нерозважливі економісти. Коли люди виявляють вдячність Господеві за всі Його дари, які підтримують існування усіх живих істот, в суспільстві немає нужди чи якоїсь нестачі. Але коли люди не цінують дарів Господа, вони прирікають себе на нужду. Людина без свідомості Бога якийсь час може насолоджуватися багатством внаслідок своїх колишніх праведних вчинків, але якщо вона забуває про свої стосунки з Господом, за нездоланними законами природи її неодмінно чекають злидні і голод. Суворого погляду могутньої матеріальної природи може уникнути тільки той, хто живе у свідомості Бога, віддано служачи Господу.