51

ПОЯСНЕННЯ: Господь створює матеріальний світ, а тоді запліднює матеріальну енерґію живими істотами, які діятимуть у цьому світі. За всім цим стоїть Його божественний задум. Цей задум полягає в тому, щоб дати можливість насолоджувати чуття зумовленим душам, які цього бажають. Але в основі творіння лежить ще один задум: допомогти живим істотам усвідомити, що вони створені для задоволеня трансцендентних чуттів Господа, а не для задоволення їхніх індивідуальних чуттів. Це природне становище живих істот. Господь один і іншого немає, але задля Свого трансцендентного задоволення Він поширює Себе в численних істот. Всі Його поширення    —    вішну-таттви, джіва-таттви, і шакті-таттви (тобто різні форми Бога-Особи, живі істоти і різні енерґії Господа)    —    походять з одного й того самого Верховного Господа. Джіва-таттви    —    це відокремлені поширення вішну-таттв, і, хоча своєю могутністю вони відрізняються між собою, всі вони призначені дарувати трансцендентне задоволення чуттям Верховного Господа. Проте деякі з джів забажали панувати над матеріальною природою, імітуючи владу Бога-Особи. Що стосується запитання про те, коли і чому чисті живі істоти піддалися такому бажанню, можна сказати тільки, що джіва-таттви володіють крихітною незалежністю і деякі з них неправильно скористалися нею, внаслідок чого потрапили в рабські умови матеріального творіння і стали зватися ніт’я-баддгами, вічно зумовленими душами.

Ведична мудрість також дає ніт’я-баддгам, зумовленим живим істотам, можливість виправити становище, і ті, хто користається з цього трансцендентного знання, поступово відроджують свою втрачену свідомість Господніх слуг і беруться до трансцендентного любовного служіння Йому. Півбоги належать до тих зумовлених душ, котрі розвинули цю чисту свідомість Господніх слуг, але в котрих водночас залишається бажання панувати над матеріальною енерґією. Зумовленій душі з такою змішаною свідомістю Господь доручає керувати матеріальним творінням. Півбоги    —    це наділені Господнім довір’ям провідники зумовлених душ. Як в урядовій в’язниці деяким старим в’язням довіряють якісь обов’язки в тюремній адміністрації, так само зумовленим душам, які стали виправлятися, Господь довіряє посади півбогів і Його представників у матеріальному творінні. Півбоги    —    це віддані Господа в матеріальному світі, а коли вони цілковито очищуються від матеріального бажання панувати над матеріальною енерґією, вони стають чистими відданими й не мають більше ніякого іншого бажання, крім бажання служити Господу. Отже, кожен, хто бажає обійняти якесь становище в матеріальному світі, може скерувати своє бажання в русло відданого служіння Господу і прохати сили та розуму в Господа, як ми бачимо на прикладі півбогів у цьому вірші. Не отримавши від Господа знання та сили, неможливо зробити нічого. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті» (15.15): матта смтір джнам апохана ча. Усі спогади, знання тощо, а також забуття, походять від Господа, що перебуває в серці кожної істоти. Мудра людина звертається за допомогою до Господа, і Господь допомагає щирим відданим, які так чи інакше служать Йому.

Господь доручає півбогам творити різні види життя, в які істоти потрапляють відповідно до своїх вчинків у минулих життях. Тут півбоги шукають Господньої ласки, прохаючи наділити їх розумом та силою, потрібними для їхнього завдання. Так само і будь-яка інша зумовлена істота може під керівництвом досвідченого духовного вчителя взятися до служіння Господу і таким чином поступово звільнитися від пут матеріального існування. Духовний вчитель    —    це представник Господа, явлений нашому зорові. Якщо людина приймає керівництво духовного вчителя і діє за його вказівками, то, як каже «Бгаґавад-ґіта» (2.41), ця людина виконує буддгі-йоґу: