13
йадендрійопармо ’тга
драшртмані паре харау
вілійанте тад кле
сасуптасйева ктснаа
йад — коли; індрійа — чуття; упарма — вдоволені; атга — так; драш-тмані — в споглядачеві, Наддуші; паре — в Трансцендентності; харау — у Верховному Богові-Особі; вілійанте — розчиняються; тад — тоді; кле — страждання; сасуптасйа — людини, яка виспалася; іва — наче; ктснаа — цілковито.
Коли чуття знаходять вдоволення у споглядачеві всіх дій — Наддуші, Богові-Особі, і розчиняються в Ньому, всі страждання душі цілковито розвіюються, немов після хорошого сну.
ПОЯСНЕННЯ: Причина описаного вище хисткого становища живої істоти — діяльність її чуттів. Весь матеріальний світ створений для задоволення чуттів, і тому чуття, знаряддя будь-якої матеріальної діяльності, викликають коливання непорушної душі. Отже, чуття треба відвернути від усякої матеріальної діяльності. Імперсоналісти проголошують, що діяльність чуттів зупиняється, коли душа зливається з Наддушею, Брахманом. Віддані, натомість, не зупиняють діяльності чуттів, а залучають свої трансцендентні чуття до служіння Трансцендентності, Верховному Богові-Особі. В будь-якому разі, чуття треба відвернути від матеріальної діяльності, розвиваючи знання. Після цього, якщо пощастить, їх можна залучити до служіння Господу. Чуття за своєю природою трансцендентні, але від дотику матерії їхня діяльність осквернюється. Чуття треба вилікувати від хвороби матеріалізму, а не зупинити їхню діяльність, як пропонують імперсоналісти. У «Бгаґавад-ґіті» (2.59) сказано, що душа припиняє матеріальну діяльність тоді, коли знаходить вдоволення у діяльності вищого рівня. Свідомість за природою діяльна, і її неможливо втримати від діяльності. Якщо стримувати пустотливу дитину силоміць, це справі не зарадить. Треба зацікавити її чимось ліпшим, і вона сама перестане пустувати. Так само, несприятливу діяльність невгамовних чуттів можна зупинити тільки залучивши їх до ліпшої діяльності, до служіння Верховному Богові-Особі. Коли очі споглядають прекрасний образ Господа, язик смакує прасад, тобто рештки страв, запропонованих Господу, коли вуха слухають Його уславлення, руки прибирають храм Господа, ноги ходять до Його храму, — коли всі чуття занурені в розмаїття трансцендентної діяльності, — тільки тоді трансцендентні чуття знаходять вдоволення й навічно звільняються від матеріальної діяльності. Господь, як Наддуша, що перебуває в серці кожного, і як Верховний Бог-Особа у трансцендентному світі, далеко за межами матеріального творіння, споглядає всі наші дії. Треба зробити свою діяльність настільки трансцендентною, щоб Господь зглянувся на нас і, обдарувавши Своїм ласкавим поглядом, залучив нас до трансцендентного служіння Йому. Тільки тоді наші чуття знайдуть повне вдоволення, і їх більше не турбуватимуть матеріальні спокуси.