17
тасмд йуґнта-васанваґгӯра-
джалормі-чакрт салілд вірӯгам
упріта каджам у лока-таттва
нтмнам аддгвідад ді-дева
тасмт — звідти; йуґа-анта — в кінці епохи; васана — руйнівний вітер; аваґгӯра — через рух; джала — води; ӯрмі-чакрт — з виру; салілт — з води; вірӯгам — розташований; упріта — маючи притулок; каджам — лотос; у — в подиві; лока-таттвам — таємницю творіння; на — не; тмнам — себе; аддг — досконало; авідат — збагнув; ді-дева — перший півбог.
Господь Брахма, сидячи на тому лотосі, ніяк не міг збагнути належним чином, ні що таке творіння, ні що таке лотос і ні хто такий він сам. Наприкінці епохи під подихом вітрів всесвітнього спустошення завирували хвилі і став гойдатися кругами лотос.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Брахма так і не зміг збагнути ні свого створення, ні лотоса, ні світу, хоча намагався розібратися в цьому протягом цілої епохи, що її важко навіть виміряти людськими сонячними роками. Отже, ніхто не здатний розгадати загадку творення проявленого космосу просто роздумуючи над нею. Людські здібності настільки обмежені, що без допомоги Верховного Господа людині не вдасться зрозуміти таємницю Господніх бажань щодо творення, підтримання і знищення цього світу.