15

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші сказано: тма-іа-брахма-самбгавн. тма означає «Наддуша», іаозначає «Господь Шіва», а брахма означає «чотириголовий Господь Брахма». Троє синів Анасуї    —    Даттатрея, Дурваса і Сома    —    були часткові втілення цих трьох півбогів. Тільки тма не належить до категорії півбогів, чи живих істот, тому що це Вішну, якого називають вібгінна-бгӯтнм. Наддуша, чи Вішну,    —    це батько, що дає сім’я, з якого народжуються всі живі істоти, включно з Брахмою і Господом Шівою. Слово тма можна пояснити теж таким чином: начало, яке є Наддушею в кожній атмі,чи, іншими словами, душа кожної істоти, проявилося як Даттатрея, на що вказує слово аа* («невід’ємна частка»).

* Це слово наводить Шрідгара Свамі, у своєму коментарі зазначаючи, що слова тмеа-брахма-самбгавн означають «частки, або амші Вішну, Шіви та Брахми» (прим. пер.).

У «Бгаґавад-ґіті» індивідуальні душі також названо невід’ємними частками Верховного Бога-Особи, чи Наддуші, отож чому б не зарахувати Даттатрею до числа цих часток? Господа Шіву і Господа Брахму також названо частками, отож чому б не визнати їх усіх за звичайні індивідуальні душі? Відповідь полягає в тому, що і прояви Вішну, і звичайні живі істоти належать до невід’ємних часток Верховного Господа, з яким не може зрівнятися ніхто, але серед Його часток є різні категорії істот. У «Вараха Пурані» чудово пояснено, що якісь частки належать до категорії свамша, а якісь    —    до категорії вібгінамша. Частки категорії вібгінамша називають джівами, частки категорії свамша належать до розряду Вішну. У розряді джів, серед часток вібгінамша, також є різні рівні. Це пояснено у «Вішну Пурані», де виразно сказано, що індивідуальні частки Верховного Господа можуть потрапляти під покров зовнішньої енерґії, яку називають ілюзією чи майею. Ці індивідуальні частки, здатні переміщатися всім творінням Господа, називають сарва-ґата. Потрапивши в матеріальний світ, вони потерпають в лабетах матеріальних страждань. Залежно від рівня своєї діяльності й від того, яке поєднання ґун на них впливає, вони можуть бути більше або менше вільними від покрову невігластва. Наприклад, джіви, які перебувають у ґуні добра, страждають менше від джів, які перебувають у ґуні невігластва. Однак всі живі істоти мають одвічне право на чисту свідомість Крішни, тому що кожна з них    —    невід’ємна Верховного Господа. Свідомість Господа присутня в кожній з Його невід’ємних часток, і різниця в становищі живих істот відповідає тому, наскільки вона очистила цю свідомість від нашарувань матеріального бруду. «Веданта-сутра» порівнює живі істоти різного рівня з свічками чи лампами, які посідають різну силу світла. Наприклад, деякі електричні лампочки мають силу тисячі свічок, деякі    —    п’ятисот свічок, деякі    —    ста свічок, деякі    —    п’ятдесяти свічок і т. д., але всі лампочки випромінюють якусь кількість світла. Світло присутнє в усіх лампочках, але сила їхня різна. Так само є різні рівні проявів Брахмана. Поширення Верховного Господа категорії свамша, тобто форми Вішну, подібні до ламп, подібний до лампи і Господь Шіва, але найвище джерело світла, тобто чисте, стовідсоткове світло,    —    це Крішна. Вішну-таттва проявляє дев’яносто чотири відсотки цієї яскравості, шіва-таттва    —    вісімдесят чотири відсотки, Господь Брахма    —    сімдесят вісім відсотків, і стільки само здатні проявити всі живі істоти, однак у зумовленому стані сила світла, яке вони можуть проявити стає набагато менша. Існують різні рівні прояву Брахмана, і цей факт неможливо заперечити. Отже, слова тмеа-брахма-самбгавн вказують на те, що Даттатрея був безпосереднє поширення Вішну, тоді як Дурваса і Сома були невід’ємні частки Господа Шіви та Господа Брахми.