43

ПОЯСНЕННЯ: В цьому вірші Дгруву Махараджу названо кшатра-бандгу, тому що, маючи лише п’ять років, він іще не пройшов усієї кшатрійської підготовки. Він ще не був зрілий кшатрія. Кшатрія чи брахмана повинен пройти належну підготовку. Той, хто народився в родині брахманів, не стає відразу ж брахманою, спочатку він мусить пройти всі очисні процедури й отримати відповідну підготовку.

Великий мудрець Нарада Муні дуже пишався своїм, учнем що став таким відданим, як Дгрува Махараджа. Він має багато інших учнів, але Дгрува Махараджа глибоко задовольнив його, бо за одне життя силою своїх суворих аскез і покут досягнув Вайкунтги, якої ще ніколи не досягав жоден інший царевич чи раджарші в усьому всесвіті. Ми знаємо теж історію великого царя Бгарати, що теж був великий відданий, але він досягнув Вайкунтгалоки за три життя. У першому житті, незважаючи на свої аскези, які він виконував у лісі, він, на своє лихо, занадто прив’язався до оленятка, і в наступному житті йому довелося стати оленем. Хоча він народився в тілі оленя, він пам’ятав свою духовну практику, проте, щоб досягнути повної досконалості, йому довелося чекати до наступного життя. У наступному житті він народився як Джада Бгарата. В цьому житті він уже цілковито звільнився від пут матеріального рабства і, досягнувши досконалості, піднявся на Вайкунтгалоку. Життя Дгруви Махараджі служить уроком, який показує, що за наявності бажання Вайкунтгалоки можна досягнути за одне життя, не чекаючи цього протягом багатьох життів. Мій Ґуру Махараджа, Шрі Шрімад Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура Ґосвамі Прабгупада, не раз казав, кожен з його учнів може досягнути Вайкунтгалоки ще в цьому житті, не чекаючи нового життя й нової нагоди для відданого служіння. Треба лише стати серйозним і щирим, як Дгрува Махараджа, і тоді можна досягнути Вайкунтгалоки    —    повернутися додому, до Бога    —    за одне життя.