13
сама самноттама-мадгйамдгама
сукге ча дукге ча джітендрійайа
майопакпткгіла-лока-сайуто
відгатсва віркгіла-лока-ракшаам
сама — врівноважений; самна — рівний до всіх; уттама — вищий; мадгйама — на проміжному рівні; адгама — на нижчому рівні життя; сукге — в щасті; ча — і; дукге — в стражданні; ча — також; джіта-індрійа — приборкавши свої чуття; айа — і розум; май — Мною; упакпта — влаштоване; акгіла — все; лока — людьми; сайута — супроводжуваний; відгатсва — давай; віра — герою; акгіла — всім; лока — підданим; ракшаам — захист.
Звитяжний царю, будь ласка, завжди залишайся врівноваженим і стався однаково до всіх: до вищих за себе, рівних собі чи нижчих за себе. Не переймайся минущими почуттями страждання і щастя. Повністю приборкай розум і чуття. Перебуваючи в такому трансцендентному стані, старайся виконувати обов’язки царя за будь-яких обставин, в яких можеш опинитися згідно з Моїм задумом, тому що твій єдиний обов’язок полягає в тому, щоб захищати своїх підданих.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш — один з прикладів того, як відданий отримує настанови безпосередньо від Верховного Бога-Особи, Господа Вішну. Кожен повинен виконувати накази Господа Вішну, чи вони отримані безпосередньо від Нього, чи вони отримані від Його істинного представника, духовного вчителя. Арджуна воював на Курукшетрі, виконуючи безпосередній наказ Верховного Бога-Особи, Крішни. Так само тут Прітгу Махараджа отримує від Господа Вішну вказівки щодо виконання своїх царських обов’язків. Ми повинні завжди дотримуватися засад, викладених у «Бгаґавад-ґіті». Вйавасйтмік буддгі — кожна людина повинна отримати настанови від Господа Крішни чи від Його істинного представника і присвятити виконанню цих настанов своє серце і життя, відкинувши особисті міркування. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура каже, що не слід турбуватися про те, звільнимося ми чи ні, ми повинні просто виконувати прямі вказівки духовного вчителя. Якщо учень живе за цим принципом, тобто вірно дотримується наказів духовного вчителя, то він завжди залишатиметься на рівні звільнення. Звичайна людина повинна виконувати приписи варнашрама-дгарми, працюючи згідно зі своїми обов’язками, визначені системою суспільних станів (тобто чотирьох каст: брахманів, кшатрій, вайшій та шудр) і духовних станів (тобто брахмачарі, ґріхастг, ванапрастг та санн’ясі). Якщо людина просто реґулярно й чітко виконує приписи, які визначають обов’язки для різних укладів життя, Господь Вішну буде задоволений нею.
Прітгу Махараджа був цар, і тому Господь Вішну порадив йому завжди залишатися байдужим до тілесної діяльності, віддаючи себе служінню Господу і таким чином перебуваючи у звільненому стані. Цей вірш пояснює слово баддга-саухд, вжите в попередньому вірші. Щоб залишатися повністю зануреним у тісні стосунки з Самим Верховним Господом чи отримувати настанови від Його істинного представника, духовного вчителя, і щиро їх виконувати, потрібно бути непричетним до діяльності тіла. Господь допомагає нам, даючи настанови про те, як діяти у відданому служінні і просуватися вперед на шляху повернення додому, до Бога. Ззовні Він вчить нас проявляючись в образі духовного вчителя. Тому ніколи не слід вважати духовного вчителя за звичайну людину. Господь Крішна каже: чрйа м віджнійн нваманйета кархічіт — не можна ставитися до духовного вчителя як до звичайної людини, бо він заміщає для нас Верховного Бога-Особу (Бгаґ. 11.17.27). Духовного вчителя треба шанувати, як Верховного Бога-Особу, і ніколи не заздрити йому чи вважати його за звичайну людину. Якщо ми будемо дотримуватися настанов духовного вчителя й виконувати віддане служіння Господу, ми завжди будемо вільні від скверни тілесної та матеріальної діяльності, і наше життя увінчається успіхом.