31
тван-мйайддг джана іа кгаіто
йад анйад ста ттмано ’будга
йатг чаред бла-хіта піт свайа
татг твам еврхасі на саміхітум
тват — Твоєю; мйай — ілюзорною енерґією; аддг — певно; джана — люди; іа — Господи; кгаіта — розділені; йат — бо; анйат — іншого; сте — бажають; та — істинного; тмана — свого єства; абудга — не розуміючи належним чином; йатг — як; чарет — діятиме; бла-хітам — задля добра своєї дитини; піт — батько; свайам — особисто; татг — так само; твам — Твоя Господня Милість; ева — певно; архасі на саміхітум — будь ласка, зроби те, що мені на користь.
Господи, під впливом Твоєї ілюзорної енерґії всі живі істоти в матеріальному світі забули своє істинне, природне становище і через своє невігластво завжди прагнуть щастя в формі світського спілкування, дружби й любові. Отжо, будь ласка, не прохай мене взяти від Тебе якісь матеріальні благословення. Замість того, як батько, що всебічно піклується про сина, не чекаючи на його прохання, даруй мені все, що Ти вважаєш найбільш корисним для мене.
ПОЯСНЕННЯ: Син повинен покладатися на батька, нічого не вимагаючи в нього. Добрий син вірить, що батько ліпше знає, що йому потрібно. Так само чистий відданий не прохає в Господа ніяких матеріальних благ. Він не прохає в Господа навіть духовного блага. Чистий відданий повністю віддається лотосовим стопам Господа, і Господь піклується про нього, як Він обіцяє в «Бгаґавад-ґіті» (18.66): аха тв сарва-ппебгйо мокшайішймі. Батько знає синові потреби і всім його забезпечує. Верховний Господь також знає потреби живих істот і щедро їх забезпечує. Тому «Ішопанішада» проголошує, що в матеріальному світі все довершене (пӯрам ідам). Труднощі виникають через те, що живі істоти, забувши про Господа, вимагають зайвого і заплутуються в матеріальній діяльності. Внаслідок цього вони не можуть звільнитися від матеріальної діяльності життя за життям.
Ми бачимо перед собою велике розмаїття живих істот, і всі вони зв’язані путами перевтілення і матеріальної діяльності. Наш обов’язок полягає в тому, щоб просто віддатися Верховному Богові-Особі і довіритися Його опіці, тому що Він знає, що для нас корисно.
Отож Прітгу Махараджа каже, щоб Господь, як верховний батько, на власний розсуд дарував йому те, що Він вважає найбільш корисним для Прітгу Махараджі. Це досконале ставлення для кожної живої істоти. Тому Шрі Чайтан’я Махапрабгу вчить нас у Своїй «Шікшаштаці»:
на дгана на джана на сундарі
кавіт в джаґад-іа кмайе
мама джанмані джанманіваре
бгаватд бгактір ахаітукі твайі
«Всемогутній Господи! Я не хочу ні великих багатств, ні насолоди з вродливими жінками, ні численних послідовників. Єдине, чого я хочу, — це життя за життям віддан служити Тобі, нічого за це не прохаючи».
Отже, висновок полягає в тому, що відданий не повинен прагнути отримати із свого відданого служіння якусь матеріальну вигоду і не повинен приваблюватися до корисливої діяльності чи філософських роздумів. Він повинен з любов’ю завжди служити Господу. Це найвища досконалість життя.