32

ПОЯСНЕННЯ: Як вчить Господь Чайтан’я Махапрабгу у Своїй «Шікшаштаці», повторюючи святе ім’я Господа    —    Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе,    —    тобто ставши на шлях слухання й оспівування Господньої слави, людина поступово очищує свій розум від усього бруду. Перебуваючи в матеріальному оточенні з непам’ятних часів, ми нагромадили в своєму розумі гори бруду. Це виливається в те, що жива істота ототожнює себе з тілом і тому потрапляє в пастку суворих законів матеріальної природи. Через ілюзію ототожнення з тілом, вона залишається в круговороті нескінченних народжень і смертей. Коли людина отримує силу завдяки практиці бгакті-йоґи, її розум очищується від цієї хибної концепції і вона байдужіє до матеріального життя чи до задоволення чуттів.

Бгакті, чи віддане служіння, відзначається вайраґ’єю та ґ’яною. Ґ’яна    —    це усвідомлення своєї відмінності від тіла, а вайраґ’я    —    це байдужість до задоволення чуттів. Ці дві принципові якості, від яких залежить звільнення від матеріального рабства, можна розвинути за допомогою сили, що її дає бгакті-йоґа. Коли відданий утверджується в любовному служінні лотосовим стопам Господа, він уже ніколи не повернеться до матеріального існування після того, як покине своє тіло. Це підтверджує в «Бгаґавад-ґіті» Сам Господь (тйактв деха пунар джанма наіті мм еті со ’рджуна).

Велику вагу має в цьому вірші слово віджна. Ґ’яну, або знання своєї духовної природи, яке приходить до того, хто не вважає себе за тіло, «Бгаґавад-ґіта» описує як брахма-бгуту, відродження своєї духовної свідомості. У зумовленому стані матеріального існування істота не має духовної свідомості, тому що ототожнює себе з матерією. Усвідомлення різниці між матеріальним існуванням і духовним називається ґ’яна. Піднявшись на рівень ґ’яни, чи брахма-бгути, людина врешті-решт приходить до відданого служіння, завдяки якому вона досконало усвідомлює своє власне становище і становище Верховного Бога-Особи. Таке усвідомлення в цьому вірші описано словами віджна-віеша. Господь каже, що знання про Нього    —    це віджна, або наукове знання. Іншими словами, тому, хто зміцнив свій інтелект науковим знанням про Верховного Бога-Особу, забезпечено звільнення від матерії. У «Бгаґавад-ґіті» (9.2) науку відданого служіння названо пратйакшваґама дгармйам    —    безпосереднім практичним усвідомленням релігійних засад.

Той, хто практикує бгакті-йоґу, може безпосередньо відчувати свій проґрес у духовному житті. Той, хто практикує інші методи    —    карма-йоґу, ґ’яна-йоґу чи дг’яна-йоґу,    —    може не мати певності в тому, що він проґресує, але в бгакті-йозі людина безпосередньо відчуває свій духовний ріст, як людина, яка їсть, відчуває, що її голод вгамовується. Наш ілюзорний голод на матеріальні насолоди і бажання панувати над матеріальним світом виникають під впливом пристрасті й невігластва. Бгакті-йоґа ослаблює вплив цих двох якостей на людину і піднімає до ґуни добра. Поступово піднімаючись і над ґуною добра, відданий досягає стану чистого добра, яке не осквернюють матеріальні якості. Коли відданий досягає цього рівня, в нього не залишається ніяких сумнівів: він твердо знає, що він не повернеться до матеріального світу.