42

ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші йшлося про те, що годувати живого брахману ефективніше, ніж офірувати узливання у жертовний вогонь, і тому в цьому вірші вичерпно пояснено, в чому полягає брахманічна культура і хто такий брахмана. За епохи Калі певна категорія людей, які не мають брахманічних якостей і які просто на підставі свого народження в родині брахманів проголошують себе гідними брахма-бгоджани,вимагає, щоб інші суспільні стани годували їх. При тому вони намагаються використати писання, які кажуть, що годуючи брахманів людина отримує більше благо, ніж від жертвопринесень. Щоб провести межу між такими людьми і справжніми брахманами, Махараджа Прітгу дає докладний опис брахмани і брахманічної культури. Не слід надуживати своїм становищем і уподібнюватися до вогню, який не дає світла. Брахманамусить досконало знати суть ведичних писань, яку з’ясовано в «Бгаґавад-ґіті»: ведаіш ча сарваір ахам ева ведйа (Б.-ґ. 15.15). Суть ведичних писань, тобто найвище розуміння, розуміння веданти,    —    це знання про Крішну. Це справді так, бо людина, яка просто пізнала Крішну таким, яким Він є і як Його описано в «Бгаґавад-ґіті» (джанма карма ча ме дівйам ева йо ветті таттвата), стає досконалим брахманою. Брахмана, який досконало знає Крішну, завжди перебуває на трансцендентному рівні. Це підтверджено і в «Бгаґавад-ґіті» (14.26):

«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана».

Отже, відданий Господа Крішни    —    це досконалий брахмана. Він перебуває на трансцендентному рівні, тому що він вільний від чотирьох вад, притаманних зумовленій душі, тобто від схильності помилятися, впадати в ілюзію, обдурювати і від чуттєвої недосконалості. Досконалий вайшнава, людина у свідомості Крішни, завджи залишається на цьому трансцендентному рівні, тому що говорить тільки те, що спирається на слова Крішни та Його представника. Вайшнави узгоджують усі свої твердження зі словами Крішни, і тому все, що вони кажуть, вільне від чотирьох вад. Наприклад, Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що кожен повинен завжди думати про Нього, стати Його відданим, поклонятися й віддавати шану Йому і врешті-решт віддатися Йому. Ця діяльність, що становить частину відданого служіння, трансцендентна й вільна від помилок, ілюзії, обману й недосконалості. Тому кожен щирий відданий Господа Крішни, який поширює це вчення, говорячи тільки те, чого навчав Крішна, стає віраджам, вільним від матеріальної скверни і вад. Істинний брахмана чи вайшнаваповсякчасно керується твердженнями Вед чи ведичних писань, які викладає Сам Верховний Бог-Особа. Тільки за допомогою ведичною знання можна зрозуміти справжню природу Абсолютної Істини, що, як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам», проявляється у трьох аспектах: як безособистісний Брахман, локалізована Параматма і, врешті-решт, Верховний Бог-Особа. Це знання досконале й існує від непам’ятних часів, і брахманічна чи вайшнавська культура завжди будується на визнанні його несхибності. Отож, треба з вірою вивчати Веди, і не лише задля того, щоб поглибити власне знання, але й для того, щоб, розвинувши глибоку віру в слова Верховного Бога-Особи та Вед, нести це знання і практику іншим.

Треба звернути увагу на слово маґала («сприятливе») вжите в цьому вірші. Шріла Шрідгара Свамі наводить визначення, за яким сприятливою (маґала) називається діяльність того, хто робить усе добре й відкидає усе лихе. Робити все добре означає приймати все, що допомагає відданому служінню, а відкидати все лихе означає відкидати все, що заважає відданому служінню. В русі свідомості Крішни ми дотримуємося цієї засади, відкидаючи чотири недозволені речі: незаконне статеве життя, вживання наркотичних речовин, азартні ігри і м’ясоїдство. Разом з тим ми приймаємо правило щодня повторювати на вервиці принаймні шістнадцять кіл маха-мантри Харе Крішна і тричі на день медитувати, повторюючи мантру ґаятрі. Таким чином можна залишатися на рівні брахманічної культури і підтримувати в собі духовну силу. Вірно дотримуючись цих засад відданого служіння і цілодобово повторюючи маха-мантру    —    Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе,    —    людина відчутно проґресує в духовному житті і врешті-решт здобуває право віч-на-віч бачити Верховного Бога-Особу. Найвища мета вивчення ведичної науки полягає в тому, щоб знайти Крішну, тому той, хто вищезгаданим чином дотримується ведичних приписів, може з самого початку дуже виразно бачити всі аспекти Господа Крішни, Абсолютної Істини, як людина може виразно побачити своє відображення в чистому дзеркалі.

Отже, брахмана стає брахманою не тому, що він просто народився у родині брахманів. Він повинен мати всі згадані в шастрах якості і будувати своє життя згідно з засадами брахманічної культури. Про те, що відданий постійно віч-на-віч бачить у своєму серці Крішну, сказано в «Брахма-самхіті» (5.38):

Відданий, який розвинув чисту любов до Крішни, повсякчасно бачить у своєму серці Верховного Бога-Особу, відомого як Ш’ямасундара. В цьому полягає досконалість брахманічної культури.