No edit permissions for Ukrainian

44

ґуйана іла-дгана кта-джа
вддграйа савате ’ну сампада
прасідат брахма-кула ґав ча
джанрдана снучара ча махйам

ґуа-айанам  —  той, хто розвинув усі хороші якості; іла-дганам  —  той, чиїм багатством є достойна поведінка; кта-джам  —  вдячний; вддга-райам  —  хто віддається під опіку вчених; савате  —  здобуває; ану  —  певно; сампада  —  всі багатства; прасідатм  —  нехай змилується; брахма-кулам  —  над громадою брахманів; ґавм  —  корів; ча  —  і; джанрдана  —  Верховний Бог-Особа; са  —  із; анучара  —  зі Своїм відданим; ча  —  і; махйам  —  наді мною.

Той, хто набув брахманічні якості, як оце багатство достойної поведінки, а також вміння бути вдячним і віддаватися під опіку досвідчених осіб, здобуває всі скарби світу. Тому я прошу Верховного Бога-Особу та Його супутників бути милостивими до громади брахманів, до корів і до мене.

ПОЯСНЕННЯ: Верховного Бога-Особу вшановують молитвою намо брахмайа-девйа ґо-брхмаа-хітйа ча. З цієї молитви стає очевидно, що Верховний Бог-Особа шанує і захищає брахманів, брахманічну культуру, а також корів. Іншими словами, там, де є брахмани і брахманічна культура, люди тримають корів і піклуються про них. В суспільстві, де немає брахманів і брахманічної культури, з коровами обходяться як зі звичайними тваринами, посилаючи їх на бойню і тим самим ставлячи під загрозу людську цивілізацію. Дуже прикметно, що Прітгу Махараджа конкретно згадує тут корів, вживаючи слово ґавм, тому що Господа завжди оточують корови та віддані. На всіх малюнках Господа Крішну зображають серед корів і особистих супутників, як оце пастушки та ґопі. Крішна, Верховний Бог-Особа, ніколи не буває самотній. Тому Прітгу Махараджа каже: снучара ча,    —    вказуючи на те, що Верховний Бог-Особа завжди перебуває в гурті Своїх послідовників та відданих.

Відданий набуває всіх хороших якостей півбогів і стає ґуйанам, вмістищем усіх чеснот. Його єдине багатство    —    це достойна поведінка. Крім того, він вміє бути вдячним. Вдячність Верховному Богові-Особі за Його милість    —    це одна з якостей брахманів та вайшнавів. Кожен повинен бути вдячним Верховному Богові-Особі за те, що Він піклується про всіх живих істот і забезпечує їх усім потрібним для життя. Як сказано у Ведах («Катга Упанішада» 2.2.13), еко бахӯн йо відадгті кмн    —    єдина верховна істота задовольняє потреби всіх інших живих істот. Тому, якщо жива істота вдячна Верховному Богові-Особі, це, безперечно, свідчить про її хороші якості.

Варто окремо відзначити вжите в цьому вірші слово вддграйам. Вддга стосується того, хто здобув велике знання. За старших вважають дві категорії людей: тих, кому багато років, і тих, хто має великий досвід та знання. Той, хто має велике знання,    —    справжній вріддга (ґ’яна-вріддга). Вріддгою не стають просто за рахунок похилого віку. Вддграйам, тобто людина, яка віддається під опіку старших, набуває всіх хороших якостей брахмани і вчиться достойно поводити себе. Хто вже розвинув у собі хороші якості, відчуває вдячність Верховному Богові-Особі за Його милість і віддається під опіку істинного духовного вчителя, той здобуває всі багатства. Така людина стає брахманою чи вайшнавою. Тому Прітгу Махараджа прохає Верховного Бога-Особи дарувати Свою милість і благословення Своїм супутникам, відданим, вайшнавам, брахманам і коровам.

« Previous Next »