52
намо вівддга-саттвйа
пурушйа махійасе
йо брахма кшатрам війа
бібгартіда сва-теджас
нама — поклони; вівддга — дуже піднесеній; саттвйа — існування; пурушйа — особі; махійасе — славетному; йа — хто; брахма — брахманічну культуру; кшатрам — обов’язки правителя; війа — увійшовши; бібгарті — підтримуючи; ідам — це; сва-теджас — своєю могутністю.
О володарю, ти перебуваєш на рівні чистого існування в довершеному добрі, і тому ти досконалий представник Верховного Господа. Ти прославився своєю могутністю і підтримуєш весь світ, запроваджуючи брахманічну культуру і захищаючи всіх згідно з обов’язками кшатрій.
ПОЯСНЕННЯ: Без брахманічної культури і без достатньої опіки з боку уряду, суспільство неможливо підтримувати в належному порядку. Це визнають тут піддані Махараджі Прітгу, який перебував на рівні чистого добра і тому був здатний прекрасно підтримувати свою державу. Варто звернути увагу на вжиті в цьому вірші слова вівддга-саттвйа. У матеріальному світі діють три якості: добро, пристрасть і невігластво. За допомогою відданого служіння треба піднятися з рівня невігластва на рівень добра. Крім відданого служіння, немає іншого засобу для того, щоб піднятися з найнижчого рівня життя на найвищий ступінь розвитку. Як вчать попередні глави «Шрімад-Бгаґаватам», з найнижчого рівня до найвищого можна піднятися просто спілкуючись із відданими і реґулярно слухаючи від них «Шрімад-Бгаґаватам»:
ват сва-катг кша
пуйа-раваа-кіртана
хдй анта-стго хй абгадрі
відгуноті сухт сатм
«Коли людина береться до відданого служіння і починає слухати про Господа й оспівувати Його, Господь, що перебуває в серці кожного, допомагає їй очистити серце» (Бгаґ. 1.2.17). Завдяки цьому очищенню людина поступово звільняється від впливу пристрасті та невігластва і утверджується на рівні добра. Той, хто занурюється в якості пристрасті й невігластва, розвиває хіть і жадібність. Але коли людина піднімається на рівень добра, вона відчуває задоволення за будь-яких життєвих обставин і ніколи не стає жертвою хіті й жадності. Такий стан свідомості свідчить про те, що людина перебуває на рівні добра. Над цим рівнем треба теж піднятися, щоб досягнути рівень чистого добра, який називається вівддга-саттва, або вище добро. Вищий рівень добра дає змогу розвинути свідомість Крішни. Тому піддані називають тут Махараджу Прітгу вівддга-саттва, або тим, хто перебуває на трансцендентному рівні. Однак Махараджа Прітгу, хоча й перебуває на трансцендентному рівні чистого відданого, для добра всього людства спустився на рівень брахмани й кшатрії і своєю могутністю врятував весь світ. Він був цар, чи кшатрія, але, як вайшнава, він був також брахмана. Як брахмана він давав підданим достойні настанови, а як кшатрія належно захищав їх. Таким чином піддані Махараджі Прітгу жили під всебічною опікою досконалого царя.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Четвертої пісні, двадцять першої глави, яка має назву «Настанови Махараджі Прітгу».