30
індрійаір вішайкшаір
кшіпта дгййат мана
четан харате буддге
стамбас тойам іва храдт
індрійаі — чуттями; вішайа — об’єктами чуттів; кшаі — привабленими; кшіптам — збуджений; дгййатм — завжди обдумуючи; мана — розум; четанм — свідомість; харате — втрачається; буддге — інтелекту; стамба — висока трава; тойам — вода; іва — як; храдт — з озера.
Коли розум і чуття приваблюються до об’єктів чуттів і бажають насолодитися ними, розум стає збудженим. Постійні роздуми про об’єкти чуттів майже повністю покривають справжню свідомість людини, так само як висока трава біля берегів озера поступово висмоктує з нього всю воду.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш чудово пояснює, як наша первинна свідомість Крішни осквернюється і як ми поступово майже зовсім забуваємо про свої стосунки з Верховним Господом. Попередні вірші радять завжди залишатися зануреним у віддане служіння, щоб вогонь відданого служіння поступово перетворив на попіл наші матеріальні бажання і ми звільнилися від круговороту народжень і смертей. Цей вірш теж непрямо заохочує нас зберігати тверду віру в лотосові стопи Верховного Бога-Особи. Якщо дозволити розуму постійно думати про чуттєві насолоди, він стає причиною нашого матеріального рабства. Якщо наш розум заполонюють думки про задоволення чуттів, то навіть якщо ми хочемо розвивати свідомість Крішни і постійно практикуємо віддане служіння, ми не зможемо забути про чуттєві насолоди. Якщо людина приймає сан санн’ясі, але не може приборкати розум, вна буде думати про об’єкти чуттєвої насолоди: про сім’ю, близьких, розкішний будинок і т. д. Навіть якщо він піде в Гімалаї чи в ліс, його розум не перестане думати про об’єкти чуттєвої насолоди. Поступово ці думки затьмарять інтелект, а коли затьмарений інтелект, людина втрачає свій початковий смак до свідомості Крішни.
Наведений тут приклад дуже гарно це ілюструє. Навіть велике озеро, з усіх боків поросле високою травою куша, подібною до колон, поступово висихає. Так само, коли чисте озеро нашого розуму поросте великими колонами матеріальних бажань, свідомість поступово висихає. Тому треба відразу ж стинати ці товсті стебла трави куша і викидати їх геть. Шрі Чайтан’я Махапрабгу застерігає, що, якщо ми з самого початку не будемо виполювати з рисового поля бур’ян, він використає всі добрива і воду, а паростки рису позасихають. Ми впали в матеріальний світ через матеріальні бажання чуттєвої насолоди, і через це ми тепер зазнаємо троїстих страждань і змушені знову й знову народжуватися, хворіти, старіти і помирати. Однак, якщо ми скеруємо свої бажання на трансцендентне любовне служіння Господу, наші бажання очистяться. Знищити в собі бажання неможливо. Ми повинні очистити їх від усіх матеріальних позначень. Якщо ми постійно уявляємо себе членом певної нації, громади чи родини й не перестаємо про них думати, ми дуже міцно заплутуємося в путах зумовленого життя в круговороті народжень та смертей. Але якщо ми скеруємо свої бажання на служіння Господу, вони очистяться і ми станемо вільні від матеріальної скверни.