62
бхаспатір брахма-вде
тмаваттве свайа харі
бгактй ґо-ґуру-віпрешу
вішваксеннувартішу
хрій прарайа-ілбгйм
тма-тулйа пародйаме
бхаспаті — жрець райських планет; брахма-вде — в духовному знанні; тма-ваттве — в здатності панувати над собою; свайам — особисто; харі — Верховний Бог-Особа; бгактй — у відданості; ґо — корова; ґуру — духовний вчитель; віпрешу — брахманам; вішваксена — Бога-Особи; анувартішу — послідовники; хрій — скромністю; прарайа-ілбгйм — чемністю; тма-тулйа — як власні інтереси; пара-удйаме — в добродійності.
У своїй поведінці Прітгу Махараджа проявляв усі хороші якості, а духовною мудрістю був рівний Бріхаспаті. Самовладанням він не поступався Самому Верховному Богові-Особі. Що ж до відданого служіння, то він був вірний послідовник відданих, які піклувалися про корів і самовіддано служили духовному вчителю та брахманам. У скромності й чемності він не мав собі рівних, а на благо інших він працював так, як працюють задля самого себе.
ПОЯСНЕННЯ: У розмові з Сарвабгаумою Бгаттачар’єю Господь Чайтан’я, прославляючи його, називав його втіленням Бріхаспаті. Бріхаспаті — це головний жрець райських планет і послідовник філософії брахма-вади, чи майавади. Крім того, Бріхаспаті — великий знавець логіки. З цього вірша можна зрозуміти, що Махараджа Прітгу, хоча був чистий відданий і завжди був занурений у любовне служіння Господу, міг за допомогою свого глибокого знання ведичних писань перемогти в суперечці всіх імперсоналістів та майаваді. Приклад Махараджі Прітгу вчить нас, що вайшнава, відданий, повинен не лише бути непохитним у служінні Господу, але й уміти за потреби вступити в диспут з імперсоналістами-майаваді і за допомогою логіки та філософських доказів спростувати їхню теорію про те, що Абсолютна Істина безособистісна.
Верховний Бог-Особа — ідеальний брахмачарі і ліпше за всіх володіє собою. Коли Крішну обрали, щоб Він очолив Раджасуя-яґ’ю Махараджі Юдгіштгіри, дід Бгішмадева назвав Господа Крішну найбільшим брахмачарі. Дід Бгішмадева сам був брахмачарі і тому вмів ліпше за всіх відрізняи брахмачарі від в’ябгічарі. Хоча Прітгу Махараджа був сімейним чоловіком і мав п’ятьох дітей, йому не було рівних у самовладанні. Той, хто для добра всього людства зачинає дітей, які розвивають свідомість Крішни, — це, насправді, брахмачарі. Того, хто просто зачинає дітей, як це роблять коти й собаки, не можна вважати за справжнього батька. Брахмачарі називають також того, хто діє на рівні Брахмана, чи відданого служіння. На рівні усвідомлення безособистісного Брахмана немає ніякої діяльності, тому брахмачарі називають того, хто виконує діяльність, пов’язану з Верховним Богом-Особою. Отже, Прітгу Махараджа — це одночасно ідеальний брахмачарі і ґріхастга. Вішваксеннувартішу означає «віддані, які завжди занурені в служіння Господу». Інші віддані повинні йти їхніми слідами. Шріла Нароттама даса Тгакура каже: еі чгайа ґосі йра, муі тра дса. Він каже, що він готовий стати учнем кожного, хто йде стопами шістьох Ґосвамі.
Також, як і всі вайшнави, Махараджа Прітгу піклувався про корів і віддано служив духовним вчителям та гідним брахманам. Прітгу Махараджа був також дуже смиренний, скромний та люб’язний, а коли він виконував якусь роботу на добро людського загалу, він працював так, наче дбав про власні інтереси. Іншими словами, він вдавався до добродійності не про людське око, а з щирого співчуття до людей і почуття обов’язку. Саме так слід виконувати філантропічну діяльність.