27

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (9.33) Господь Крішна каже: анітйам асукга локам іма прпйа бгаджасва мм. Цим віршем Господь проголошує, що матеріальний світ сповнений страждань (асукгам) і дуже непостійний (анітйам). Тому єдиний обов’язок людини полягає в тому, щоб присвятити себе відданому служінню. Це найліпше використання людського життя. Віддані, постійно занурені у служіння лотосовим стопам Господа, отримують не лише всі матеріальні блага, але також усі духовні блага, бо в кінці життя вони повертаються додому, до Бога. Їхнє призначення в цьому вірші описано словами бгаґават-падам. Слово падам означає «обитель», а бгаґават означає «Верховний Бог-Особа». Отже, призначення відданих    —    це обитель Верховного Бога-Особи.

Також варто відзначити в цьому вірші слово наішкармйам, яке означає «трансцендентне знання». Не піднявшись на рівень трансцендентного знання і не виконуючи відданого служіння Господу, істота залишається недосконалою. Методи ґ’яни, йоґи і карми звичайно практикують з життя в життя, перш ніж вони дарують можливість виконувати чисте віддане служіння Господу. Цю нагоду людина отримує з милості чистого відданого, і тільки це дає змогу справді звільнитися. Жінки півбогів народилися на вищих планетних системах і мали життя тривалістю в мільйони років, а також усі матеріальні вигоди, однак, побачивши досягнення Махараджі Прітгу та його дружини, які перевершили їх, вони шкодували про те, що їм не так пощастило, як царю й цариці. Іншими словами Прітгу Махараджа та його дружина знехтували можливістю піти на райські планети чи навіть на Брахмалоку, тому що це не йшло ні в яке порівняння з тим, чого досягли вони. У «Бгаґавад-ґіті» (8.16) Господь теж каже: брахма-бгуванл лок пунар вартіно ’рджуна    —    «Всі планети матеріального світу, починаючи з найвищої й закінчуючи найнижчою,    —    це обитель страждань, де знову й знову повторюються народження і смерть». Іншими словами, навіть якщо людина досягне найвищої планети, Брахмалоки, їй доведеться знову зазнати страждань народження і смерті. У дев’ятій главі «Бгаґавад-ґіти» (9.21), Господь Крішна також пояснює:

«Насолодившись райськими чуттєвими втіхами, вони знову повертаються на цю тлінну планету». Таким чином, вичерпавши плоди своєї праведної діяльності, вони змушені знову повертатися на нижчі планетні системи і заново нагромаджувати доброчестя. Тому в «Шрімад-Бгаґаватам» (1.5.12) сказано: наішкармйам апй ачйута-бгва-варджітам    —    «Без відданого служіння шлях до звільнення залишається дуже непевним». Навіть якщо людина досягає безособистісного брахмаджйоті, над нею висить велика загроза знову впасти в матеріальний світ. Якщо падають з брахмаджйоті, що набагато вище за найвищу планетну систему матеріального світу, то що вже казати за звичайних йоґів та кармі, які піднімаються лише до вищих матеріальних планет? Отож дружини жителів вищих планетних систем не дуже високо оцінювали плоди карми, ґ’яни та йоґи.