ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ

1–3: На схилі років, побачивши наближення старості, Махараджа Прітгу, велика душа, цар світу, розділив зібрані багатства між всіма живими істотами, як рухомими, так і нерухомими. Згідно з релігійними засадами він призначив усім відповідну пенсію і, виконавши всі накази Верховного Бога-Особи і в усьому узгоджуючи свої дії з Господньою волею, віддав Землю, яку вважали за його дочку, під опіку своїх синів. Після того Махараджа Прітгу покинув своїх підданих, що ледве не плакали, розлучаючись із царем, і разом з дружиною пішов у ліс, щоб присвятити себе аскезі.

4: Відрікшись від сімейного життя і пішовши в ліс, Махараджа Прітгу суворо дотримувався приписів зреченого життя і віддавав себе суворим аскезам. Він присвятив себе аскезі з такою самою наполегливістю, з якою він колись правив царством і завойовував світ.

5: У тапо-вані Махараджа Прітгу іноді харчувався корою та коренями дерев, іноді    —    фруктами і сухим листям, а іноді протягом багатьох тижнів тільки пив воду. Врешті-решт він став жити на самому лише повітрі.

6: Дотримуючись засад життя в лісі і йдучи стопами великих мудреців та муні, Прітгу Махараджа влітку сидів серед п’ятьох вогнів, в сезон дощів сидів під дощовими потоками, а взимку стояв по горло в воді. Спав він завжди на голій землі.

7: Махараджа Прітгу виконував усі ці суворі аскези для того, щоб приборкати мову та чуття, не втрачати сім’я і панувати над рухом життєвого повітря у своєму тілі. Він робив це все для задоволення Крішни, і іншої мети в нього не було.

8: Практикуючи суворі аскези, Махараджа Прітгу поступово утвердився на духовному рівні і повністю очистився від будь-якого бажання корисливої діяльності. Щоб приборкати розум і чуття, він також практикував дихальні вправи, і завдяки цьому звільнився від усіх кармічних бажань.

9: Найліпший з людей, Махараджа Прітгу, йшов тим шляхом духовного розвитку, який вказав Санат-кумара, тобто поклонявся Верховному Богові-Особі, Крішні.

10: Таким чином Махараджа Прітгу цілковито занурився у віддане служіння, цілодобово старанно виконуючи всі приписи й дотримуючись усіх засад. Його любов до Верховного Бога-Особи, Крішни, стала дуже глибокою, а віддане служіння Господу стало непохитним і зосередженим.

11: Постійно виконуючи віддане служіння, Прітгу Махараджа зробив свій розум трансцендентним і тому міг завжди думати про лотосові стопи Господа. Завдяки цьому він розвинув повну відреченість і здобув досконале знання, яким він міг перемогти будь-які сумніви. Так він звільнився з лабет матеріального его і матеріальної концепції життя.

12: Повністю звільнившись від тілесної концепції життя, Махараджа Прітгу усвідомив, що Господь Крішна перебуває в кожному серці як Параматма. Отримуючи настанови безпосередньо від Господа, він покинув будь-яку іншу практику йоґи та ґ’яни. Його не цікавили навіть найвищі досягнення йоґи та ґ’яни, бо він цілковито впевнився в тому, що найвища мета життя    —    це віддане служіння і що йоґи та ґ’яні ніколи не зможуть позбутися ілюзорних уявлень щодо природи буття, якщо не розвинуть прив’язаності до крішна-катги [оповідей про Крішну].

13: Коли прийшов час покидати тіло, Прітгу Махараджа цілковито зосередив розум на лотосових стопах Крішни і, повністю утвердившись на рівні брахма-бгути, пішов з матеріального тіла.

14: Сівши в одну з йоґічних сидячих поз, Махараджа Прітгу перекрив литками задній прохід, притиснув гомілки лівої і правої ноги до землі і став поступово піднімати життєве повітря вгору, проводячи через рівень пупа, серця, горла і врешті-решт скерувавши його в міжбрів’я.

15: Таким чином Прітгу Махараджа поступово підняв своє життєве повітря до черепного отвору і втратив будь-яку схильність до матеріального існування. Поступово він змішав своє життєве повітря з усієї сукупністю повітря у всесвіті, своє тіло    —    з усією сукупністю землі, а тілесний вогонь    —    з усією сукупністю вогню.

16: Відповідно до будови тіла, Прітгу Махараджа з’єднав отвори органів чуття з небесним простором, а всі рідини тіла, як оце кров та різні виділення,    —    з усією сукупністю води. Землю він занурив у воду, воду    —    в вогонь, вогонь    —    у повітря, повітря    —    в небо і т. д.

17: Він злив свій розум із чуттями, а чуття    —    з тими об’єктами чуттів, з котрих вони постали. Також він злив матеріальне его з сукупною матеріальною енерґією, махат-таттвою.

18: Усю сукупність позначень живої істоти Прітгу Махараджа занурив у верховного повелителя ілюзорної енерґії. Позбувшись усіх позначень, якими обплутана жива істота, він за допомогою знання та відреченості, а також духовної сили свого відданого служіння став вільним від матерії. Занурившись у свідомість Крішни і утвердившись у своєму предвічному природному становищі, він покинув тіло як прабгу, або володар чуттів.

19: Цариця, дружина Прітгу Махараджі, яку звали Арчі, пішла в ліс за своїм чоловіком. Бувши царицею, вона мала дуже тендітне тіло. Хоча вона не заслуговувала лісового життя, вона доброхіть доторкнулася своїми лотосовими стопами до землі.

20: Хоча цариця Арчі не звикла до таких злигоднів, вона жила в лісі разом зі своїм чоловіком, дотримуючись правил лісового життя, за якими живуть великі мудреці. Вона спала на землі і їла тільки фрукти, квіти й листя. Від незвички вона дуже схудла і змарніла. Однак служіння чоловікові давало їй таке задоволення, що вона не помічала ніяких труднощів.

21: Коли цариця Арчі побачила, що її чоловік, який був такий милостивий до неї і до Землі, перестав проявляти ознаки життя, вона трохи посумувала, а тоді розклала поховальне вогнище на вершині гори і поклала на нього чоловікове тіло.

22: Після того цариця провела поховальні обряди і зробила ритуальні узливання. Омившись у річці, вона поклонилася всім небесним півбогам, що живуть на різних планетних системах, тричі обійшла навколо багаття і, думаючи про лотосові стопи чоловіка, увійшла в вогонь.

23: Побачивши відважний вчинок Арчі, вірної дружини великого царя Прітгу, тисячі дружин півбогів разом зі своїми чоловіками стали підносити хвалу цариці, глибоко задоволені нею.

24: Півбоги стояли на вершині гори Мандара, і їхні дружини стали сипати на поховальне вогнище потоки квітів, перемовляючись між собою.

25: Дружини півбогів казали: Хвала, хвала цариці Арчі! Ми бачимо, що ця жінка, дружина царя Прітгу, імператора всіх царів світу, служила чоловікові розумом, мовою і тілом так, як богиня щастя служить Верховному Богові-Особі, Яґ’єші, чи Вішну.

26: Дружини півбогів казали далі: Погляньте лише, як цнотлива Арчі силою своїх незбагненних праведних вчинків іде слідом за чоловіком вгору, і ми можемо тільки проводжати її поглядами.

27: Життя людини в матеріальному світі дуже коротке, але ті, хто присвячує себе відданому служінню, повертаються додому, до Бога, тому що вони справді йдуть шляхом звільнення. Для таких людей немає нічого недосяжного.

28: Кожен, хто присвячує себе важкій боротьбі за існування у матеріальному світі і, отримавши людську форму життя, яка дає нагоду здобути звільнення від страждань, береться до сповненої труднощів корисливої діяльності,    —    ворог сам собі і сам себе обдурює.

29: Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, поки жінки небожителів так перемовлялися між собою, цариця Арчі досягнула планети, на яку пішов її чоловік, Махараджа Прітгу, найпіднесеніша із свідомих своєї істинної природи душ.

30: Майтрея вів далі: Найбільший з усіх відданих, Махараджа Прітгу, був дуже могутня особистість і мав великодушну, щедру і піднесену вдачу. Наскільки я міг, я розповів тобі про нього.

31: Кожен, хто з вірою зосереджено описує чесноти царя Прітгу, читає, слухає чи розповідає про них іншим, неодмінно досягає тої самої планети, на яку піднявся Махараджа Прітгу. Іншими словами, така людина теж повертається додому, до Бога, на планети Вайкунтги.

32: Слухаючи про якості Прітгу Махараджі, брахмана здобуває всі брахманічні сили, кшатрія стає царем світу, вайш’я стає ватажком інших вайшій і володарем великої кількості худоби, а шудра стає найбільшим з відданих.

33: Кожна людина, як чоловік, так і жінка, що шанобливо тричі прослухає цю розповідь про Махараджу Прітгу, матиме багато дітей, якщо була бездітною, а якщо не мала грошей, то стане найбагатшою на світі.

34: Тричі прослухавши цю історію, не визнана в суспільстві людина здобуде славу, а неписьменна    —    стане великим вченим. Іншими словами, оповіді про Махараджу Прітгу дарують такі благословення, що звільняють людину від усіх нещасть.

35: Слухаючи розповідь про Махараджу Прітгу, можна стати славетним, збільшити тривалість свого життя, заслужити піднесення на райські планети і звільнитися від скверни епохи Калі. Мало того, можна досягнути успіху в царині релігії, економічного розвитку, задоволення чуттів і звільнення. Отож матеріалістам, які прагнуть таких речей, з усіх поглядів корисно читати і слухати розповідь про життя і діяння Прітгу Махараджі.

36: Якщо цар, прагнучи перемоги та влади, перш як вирушити на своїй колісниці в похід, тричі прочитає розповідь про Махараджу Прітгу, всі царі самі принесуть йому данину, щойно почувши його наказ, як вассали сплачували данину Махараджі Прітгу.

37: Чистий відданий, що присвятив себе різним формам відданого служіння, може вже перебувати на трансцендентному рівні і бути повністю зануреним у свідомість Крішни, але навіть йому слід, виконуючи віддане служіння, слухати, читати і спонукати інших, щоб вони слухали про життя і якості Прітгу Махараджі.

38: Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, наскільки я міг, я розповів тобі про Махараджу Прітгу. Ці оповіді поглиблюють відданість людини. Кожен, хто скористається з них, теж повернеться додому, до Бога, як Махараджа Прітгу.

39: Кожен, хто щодня з благоговінням читає, повторює і переповідає історію діянь Махараджі Прітгу, неодмінно зміцнить свою віру в Господа і поглибить свою прив’язаність до Його лотосових стіп. Лотосові стопи    —    це човен, на якому можна подолати океан невігластва.