28

ПОЯСНЕННЯ: Люди матеріального світу працюють просто задля невеликої чуттєвої насолоди. Кармі беруться до важкої праці, відкривають велетенські заводи, будують величезні міста, роблять видатні наукові відкриття і т. д. Іншими словами, вони роблять дуже дорогі жертвопринесення, для того щоб піднятися на вищі планетні системи. Йоґи намагаються досягнути тієї самої мети, за допомогою важкої йоґічної практики. Ґ’яні присвячують себе філософським роздумам, щоб звільнитися з лабет матеріальної природи. Таким чином кожен тяжко працює просто задля задоволення чуттів. Усі ці люди намагаються задовольнити чуття (вішайа), тому що всі вони хочуть поліпшити умови свого існування в матеріальному світі. Насправді результати такої діяльності тимчасові. Як проголошує Сам Крішна в «Бгаґавад-ґіті» (7.23), антават ту пгала тешм    —    «Ці плоди [яких досягають ті, хто поклоняється півбогам] обмежені і тимчасові». Отож плоди діяльності йоґів,  кармі 
та ґ’яні схожі на міраж. Крім того, Крішна каже: тад бгаватй алпа-медгасм    —    «Ці плоди призначені лише для людей невеликого розуму».

Слово вішайа означає «задоволення чуттів». Йоґи теж прагнуть чуттєвого задоволення, але хочуть насолоджуватися більшою мірою. Вони хочуть показувати чудеса, розвинувши надзвичайні здібності за допомогою практики йоґи. Вони докладають величезних зусиль, щоб навчитися робитися меншим за найменше, чи ставати більшим за найбільше, чи створювати цілі планети, схожі на Землю, чи винаходити дивовижні механізми, як це роблять вчені. Що ж до ґ’яні, то вони теж намагаються задовольнити чуття, тому що вони прагнуть злитися з Усевишнім в одне ціле. Отже, мета всієї цієї діяльності    —    це, більшою чи меншою мірою, задоволення чуттів. Однак бгакти байдужі до задоволення чуттів, вони задоволені тоді, коли вони просто можуть служити Господу. Хоча вони задоволені за будь-яких обставин, для них немає нічого недосяжного, тому що вони занурені в чисте віддане служіння Господу.

Дружини півбогів засуджують тих, хто намагається задовольнити чуття, і називають їх вачіта, тобто обдуреними. Ті, хто віддає себе такій діяльності, по суті, вбивають самих себе (тма-х). Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам» (11.20.17):

Тому, хто хоче переплисти океан, потрібен міцний корабель. Писання називають людське тіло надійним кораблем, у якому можна перетнути океан невігластва. В людській формі життя істота моє змогу діяти під керівництвом досвідченого капітана    —    духовного вчителя. Також з милості Крішни людина може скористатися з ходового вітру у формі Крішниних настанов. Людське тіло    —    це корабель, настанови Господа Крішни    —    це ходовий вітер, а духовний вчитель    —    це капітан. Духовний вчитель вміє майстерно напинати вітрила, ловлячи ходовий вітер, і вести корабель до його кінцевого призначення. Але якщо хтось не користається з цієї можливості, він марнує своє людське життя. Змарнувати час і життя    —    це те саме, що вкоротити собі віку.

Окремої уваги в цьому вірші заслуговує слово лабдгвпаварґйам, бо, згідно з поясненням Джіви Ґосвамі, слово паварґйам, «шлях до звільнення», вказує не на злиття з безособистісним Брахманом, а на салок’яді-сіддгі, досягнення тої самої планети, на якій живе Верховний Бог-Особа. Існує п’ять різновидів звільнення, один з яких зветься саюдж’я-мукті і полягає в злитті з існуванням Усевишнього, чи безособистісним сяйвом Брахмана. Однак з сяйва Брахмана теж можна впасти в матеріальний світ, і тому Шріл Джіва Ґосвамі пояснює, що єдина мета людської форми життя    —    це повернутися додому, до Бога. Слова са вачіта означають, що істота, яка отримала людську форму життя, але не намагається повернутися додому, до Бога, пошивається в дурні. Всі невіддані, що не бажають піти назад до Бога, можуть викликати тільки співчуття, тому що людська форма призначена для відданого служіння і ні для чого іншого.