31
йа іда сумахат пуйа
раддгайвахіта пагет
рвайеч чгуйд впі
са птго падавім ійт
йа — хто; ідам — це; су-махат — піднесене; пуйам — праведне; раддгай — з великою вірою; авахіта — з пильною увагою; пагет — читає; рвайет — пояснює; уйт — слухає; в — чи; апі — певно; са — той; птго — царя Прітгу; падавім — становище; ійт — досягає.
Кожен, хто з вірою зосереджено описує чесноти царя Прітгу, читає, слухає чи розповідає про них іншим, неодмінно досягає тої самої планети, на яку піднявся Махараджа Прітгу. Іншими словами, така людина теж повертається додому, до Бога, на планети Вайкунтги.
ПОЯСНЕННЯ: У відданому служінні особливу вагу має раваам кіртана вішо. Іншими словами, бгакті, чи віддане служіння, починається з того, що людина слухає про Вішну й уславлює Його. Коли йдеться про Вішну, мають на увазі також і все, що з Ним пов’язане. У «Шіва Пурані» Господь Шіва проголошує поклоніння Вішну найвищою формою поклоніння, а поклоніння вайшнаві чи будь-чому пов’язаному з Вішну, називає ще вищим за поклоніння Самому Вішну. Цей вірш пояснює, що людина, яка слухає про вайшнаву чи розповідає про нього, отримує таке саме благо як той, хто слухає і розповідає про Вішну. Майтрея каже, що кожен, хто уважно слухає про Махараджу Прітгу, теж досягає тої планети, на яку піднявся Махараджа Прітгу. Вішну невіддільний від вайшнавів, їхня недвоїста природа називається адвая-ґ’яна. Становище вайшнави так само важливе, як становище Вішну, і тому Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура пише у своїй «Ґурв-аштаці»:
скшд-дгарітвена самаста-страір
уктас татг бгвйата ева садбгі
кінту прабгор йа прійа ева тасйа
ванде ґуро рі-чараравіндам
«Духовного вчителя треба шанувати як Верховного Господа, адже він — найдовіреніший Господній слуга. Так кажуть усі явлені писання, і на цьому сходяться всі авторитети з духовної науки. Тому я схиляюся в шанобливому поклоні до лотосових стіп мого духовного вчителя, істинного представника Шрі Харі».
Духовний вчитель — це верховний вайшнава, і він невідмінний від Верховного Бога-Особи. Як відомо, Господь Чайтан’я Махапрабгу іноді повторював імена ґопі. Дехто з учнів Господа порадили Йому повторювати замість того ім’я Крішни, але Чайтан’я Махапрабгу, почувши це, розгнівався. Суперечка дійшла до того, що Чайтан’я Махапрабгу вирішив прийняти санн’ясу, бо, поки Він залишався у ґріхастга-ашрамі, до Нього не ставилися серйозно. Повторюючи імена ґопі, Шрі Чайтан’я Махапрабгу показав, що поклоніння ґопі, відданим Господа, має таку саму силу, як поклоніння Самому Господу. Господь Крішна Сам проголошує, що служити Його відданим ліпше, ніж служити Йому Самому. Дехто з відданих, схильних до сахаджії, виявляє цікавість тільки до особистих розваг Крішни, нехтуючи діяннями відданих. Такий відданий перебуває на не дуже високому рівні, набагато вище піднявся той, хто дивиться на відданих з такою самою шаною, як на Господа.