9

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші ясно сказано, що Махараджа Прітгу, практикуючи вправи пранаяма-йоґи, присвячував себе служінню Верховному Богові-Особі, як його вчив святий Санат-кумара. Окремої уваги заслуговують вжиті в цьому вірші слова пурушам абгаджат пурушаршабга. Слово пурушаршабга вказує на Махараджу Прітгу, найліпшого з людей, а пурушам вказує на Верховного Бога-Особу. Отже, найліпші з людей присвячують себе служінню Верховному Богові-Особі. Один пуруша поклоняється, а другий пуруша приймає поклоніння. Коли пуруша, що поклоняється, тобто жива істота, думає про злиття з Верховною Особою, вона просто впадає в оману й занурюється в темряву невігластва. Як каже Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті» (2.12), всі живі істоти, зібрані на полі бою, а також Сам Крішна, існували як індивідуальні особи в минулому і залишаться індивідуальними особами в майбутньому. Це означає, що двоє пуруш, жива істота і Верховний Бог-Особа, ніколи не втарчають своєї індивідуальності.

Той, хто справді пізнав себе, повсякчасно служить Господу, як у цьому житті, так і в наступному. Для відданих немає різниці між цим життям і наступним. У цьому житті відданий-неофіт вчиться служити Верховному Богові-Особі, а в наступному приходить до Верховної Особи на Вайкунтзі і далі виконує те саме віддане служіння. Навіть для відданого-неофіта віддане служіння являє собою брахма-бгӯййа калпате. Віддане служіння ніколи не вважають за матеріальну діяльність. Відданий діє на рівні брахма-бгута, і тому вже звільнений. Через це він не мусить практикувати жодної іншої йоґи, для того щоб досягнути рівня брахма-бгути. Якщо відданий вірно виконує накази духовного вчителя, дотримується всіх приписів і повторює мантру Харе Крішна, він уже перебуває на рівні брахма-бгути, що підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (14.26):

«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана».