53

ПОЯСНЕННЯ: Як зазначають писання, трансцендентне ім’я, форму, розваги й оточення Господа неможливо збагнути за допомогою грубих матеріальних чуттів. Спочатку треба присвятити себе відданому служінню    —    тільки тоді чуття очистяться і ми зможемо бачити Верховного Бога-Особу. Однак тут сказано, що ті, хто постійно медитує на лотосові стопи Господа, неодмінно очищують свої чуття від матеріальної скверни і отримують змогу бачити Верховного Господа віч-на-віч. Нині навіть звичайні люди дуже полюбляють слово «медитація», але їм невідоме його справжнє значення. З ведичних писань ми знаємо, що йоґи завжди занурені в медитацію на лотосові стопи Господа: дгйнвастгіта-тад-ґатена манас пайанті йа йоґіна (Бгаґ. 12.13.1). Суть практики йоґи полягає саме в цьому    —    в зосередженні розуму на лотосових стопах Господа. Тому кожному, хто серйозно бажає очиститися, Господь Шіва радить присвятити себе цій форми медитації чи практики містичної йоґи, яка дозволить не лише постійно бачити Господа в серці, але й побачитися з Ним віч-на-віч і стати Його супутником на Вайкунтгалоці чи Ґолоці Вріндавані.

Слово сва-дгармам (сва-дгармам анутішгатм) вказує на те, що система варнашрами    —    тобто досконала форма суспільного ладу, яка окремо визначає обов’язки для брахманів, кшатрій, вайшій та шудр,    —    повинна спиратися на практику бгакті-йоґи, якщо люди хочуть бути спокійними за своє майбутнє. Більшість людей гадає, що, просто виконуючи фахові обов’язки брахмани, кшатрії, вайш’ї чи шудри, а також визначені обов’язки брахмачарі, ґріхастги, ванапрастги чи санн’ясі, можна нічого не боятися і бути певним у своєму звільненні, але насправді, не доповнюючи виконання цих обов’язків практикою бгакті-йоґи, неможливо стати безстрашним. У «Бгаґавад-ґіті» описано практику карма-йоґи, ґ’яна-йоґи, бгакті-йоґи, дг’яна-йоґи і т. д., але якщо людина не піднімається на рівень бгакті-йоґи, жодна інша система йоґи не приведе її до найвищої досконалості. Іншими словами, бгакті-йоґа    —    це єдиний спосіб досягнути звільнення. Цей самий висновок звучить також і в «Чайтан’я-чарітамріті», у бесіді між Господом Чайтан’єю та Раманандою Раєю, в якій вони обговорювали те, як можна звільнитися з матеріального світу. У тій розмові Рамананда Рая спочатку став рекомендувати дотримання засад варнашрама-дгарми, але Господь Чайтан’я зазначив, що варнашрама-дгарма    —    це зовнішня діяльність (ехо бхйа). Господь Чайтан’я дав Рамананді Раї зрозуміти, що тому, хто просто виконує обов’язки варнашрама-дгарми, не ґарантовано звільнення. Врешті-решт Рамананда Рая став прославляти бгакті-йоґу, сказавши: стгне стгіт руті-ґат тану-в-манобгі (Бгаґ. 10.14.3)    —    незалежно від свого становища, кожен, хто практикує бгакті-йоґу, яка починається з слухання трансцендентного послання Господа (руті-ґатм) в переказі відданих, поступово завойовує непереможного Бога.

Всі знають, що Бога неможливо перемогти, але той, хто смиренно слухає слова свідомих своєї істинної природи душ, завойовує непереможного. Отже, висновок полягає в тому, що кожен, хто серйозно прагне звільнення, повинен не лише виконувати свої визначені згідно з варнашрама-дгармою обов’язки, але й присвятити себе бгакті-йозі, почавши слухати наділену знанням душу. Так відданий зможе завойовувати нездоланного Верховного Бога-Особу і стати Його супутником після того, як покине матеріальне тіло.