64

ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний космос    —    це прояв зовнішньої енерґії Верховного Бога-Особи. Одна інертна матерія не може діяти самостійно, і тому Господь Сам входить у матеріальне творіння в образі Свого часткового поширення (Параматми). Також Він входить у матеріальне творіння Своїми невід’ємними частками    —    живими істотами. Іншими словами, життєдіяльність матеріального світу починається тільки тоді, коли в нього входить Верховний Бог-Особа і живі істоти. У «Бгаґавад-ґіті» (7.5) сказано:

«Поза цими нижчими енерґіями, о міцнорукий Арджуно, існує також Моя інша, вища енерґія. Вона складається з усіх живих істот, що борються з матеріальною природою і підтримують всесвіт».

Матеріальний світ не може функціонувати самостійно, і тому в нього входять живі істоти, з’являючись у тілах чотирьох типів. Варто звернути увагу на слово чатур-відгам, вжите в цьому вірші. В матеріальному світі народжуються чотири типи живих істот: одні народжуються із зародка (джараю-джа), другі    —    з яєць (анда-джа), треті    —    з поту (сведа-джа), а четверті    —    з насіння (удбгідж-джа). Незалежно від того, як живі істоти з’являються на світ, всі вони занурюються в гонитву за чуттєвою насолодою.

Цей вірш спростовує твердження матеріалістичних вчених про те, що крім людей, ніхто з живих істот не має душі. Всі живі істоти у 8 400 000 форм    —    народилися вони з зародка, яйця, поту чи насіння    —    це невід’ємні частки Верховного Бога-Особи, і тому кожна з них є індивідуальною духовною іскрою, тобто душею. Верховний Бог-Особа теж перебуває в серці кожної живої істоти    —    народилася вона у формі людини, тварини, дерева, бактерії чи мікроба. Господь існує в серці кожного, а що всі живі істоти приходять у матеріальний світ для через бажання чуттєвої насолоди, Господь підказує їм, як задовольняти чуття. Отже, Параматма, Верховний Бог-Особа, знає бажання всіх істот. У «Бгаґавад-ґіті» (15.15) Господь Крішна каже:

«Я перебуваю в серці кожного, і пам’ять, знання й забуття походять від Мене».

Залишаючись у серці всіх живих істот, Господь наділяє їх пам’яттю, яка дає їм змогу насолоджуватися тими чи іншими речами. Таким чином живі істоти створюють свої медові щільники насолоди, а тоді насолоджуються ними. Приклад із бджолами дуже промовистий: коли бджоли намагаються насолоджуватися зібраним медом, їм доводиться терпіти укуси інших бджіл. Намагаючись насолоджуватися медом, бджоли кусають одна одну, і таким чином не можуть насолоджуватися лише солодким смаком, бо до цього смаку домішуються страждання. Іншими словами, живі істоти, шукаючи матеріальної насолоди, відчувають і страждання, і втіху, тоді як Верховний Бог-Особа, знаючи всі їхні бажання чуттєвого задоволення, залишається стояти осторонь. Упанішади у зв’язку з цим наводять приклад із двома птахами, що сидять на одному дереві. Один птах (джіва, жива істота), насолоджується плодами дерева, а друга (Параматма) просто спостерігає. У «Бгаґавад-ґіті» (13.23) Верховного Бога-Особу в аспекті Параматми названо упадраштою (тим, хто спостерігає) і анумантою (тим, хто дає дозвіл).

Господь просто спостерігає за живою істотою, як свідок, і дає їй дозвіл на задоволення чуттів. Саме від Параматми бджоли отримують інтелект, за допомогою якого вони будують вулик, збирають з квітів мед, запасаються і потім насолоджуються ним. Хоча Господь, Параматма, стоїть осторонь від живих істот, Йому відомі їхні наміри, і Він дає їм змогу насолоджуватися плодами своїх дій або страждати від них. Людське суспільство не відрізняється від вулика: як бджоли добувають мед із усіляких квітів, так люди добувають з усіляких джерел гроші, створюючи великі імперії для спільної насолоди. Однак утвореним імперіям доводиться терпіти укуси інших держав. Іноді окремі країни проголошують одна одній війну, і тоді людські вулики стають джерелом страждань. Хоча люди будують свої вулики з наміром насолоджуватися солодким смаком задоволення чуттів, їм доводиться разом з тим страждати від укусів інших людей чи держав. Верховний Бог-Особа в образі Параматми просто спостерігає за всією цією діяльністю. Отже, в матеріальний світ входять і Верховний Бог-Особа, і джіви. Однак Параматма, Верховний Бог-Особа,    —    це об’єкт поклоніння, тому що тільки Він дарує щастя живим істотам у матеріальному світі. Однак, перебуваючи в матеріальному світі, ніхто не може насолоджуватися щастям без домішки страждань. Матеріальні насолоди нерозривно пов’язані з стражданнями, і лише духовні насолоди являють собою чисту втіху живої істоти, що перебуває під захистом Верховного Бога-Особи.