28
тва хрір бгавнй асй атга вґ рам паті
вічінваті кі мунівад рахо ване
твад-аґгрі-кмпта-самаста-кма
ква падма-коа патіта карґрт
твам — ти; хрі — сором’язливість; бгавні — дружина Господа Шіви; асі — є; атга — скоріше; вк — Сарасваті, богиня мудрості; рам — богиня щастя; патім — чоловіка; вічінваті — шукаючи й прагнучи; кім — чи ти є; муні-ват — як мудрець; раха — в цьому безлюдному місці; ване — в лісі; тват-аґгрі — твої стопи; кма — бажаючи; пта — досягнені; самаста — всі; кмам — бажані речі; ква — де; падма-коа — лотос; патіта — випав; кара — з руки; аґрт — з передньої частини, чи з долоні.
Юна красуне, ти виглядаєш, наче богиня щастя, або дружина Господа Шіви, або ж богиня мудрості, дружина Господа Брахми. Хоча ти — якась із цих богинь, я бачу, що зараз ти блукаєш у цьому лісі. Ти мовчазна, як великий мудрець. Може ти шукаєш свого чоловіка? Хоч би хто був твій чоловік, побачивши твою вірність, він здобуде всі багатства. Я думаю, що ти богиня щастя, але я не бачу лотоса в твоїй руці. Тому я хочу запитати в тебе: де ти випустила з руки свій лотос?
ПОЯСНЕННЯ: Кожен вважає, що його інтелект досконалий. Іноді чоловік зосереджує інтелект на поклонінні Умі, дружині Господа Шіви, щоб отримати красиву дружину. Ті, хто прагне стати мудрим, як Господь Брахма, іноді зосереджують інтелект на поклонінні богині мудрості, Сарасваті. Ті, хто прагне володіти такими самими багатствами, як Господь Вішну, іноді зосереджують інтелект на поклонінні богині щастя, Лакшмі. Усі наведені у вірші запитання ставить цар Пуранджана, спантеличена жива істота, яка не знає, як їй використовувати свій інтелект. Інтелект треба присвятити на служіння Верховному Богові-Особі. Коли людина використовує свій інтелект таким чином, це само собою завоює їй прихильність богині щастя. Богиня щастя, Лакшмі, ніколи не залишає товариства свого чоловіка, Господа Вішну. Тому той, хто поклоняється Господу Вішну, само собою здобуває ласку богині щастя. Не слід поклонятися самій богині щатся, як це робив Равана, бо вона не може довго залишатися без свого чоловіка. Тому її називають також Чанчала, або «непосидюща».
З цього вірша ясно, що розмови Пуранджани з дівчиною символізує роботу інтелекту. Пуранджана віддав належне скромності дівчини, але разом з тим ця скромність його дедалі більше приваблювала. Він став серйозно думати про одруження з цієї дівчиною і тому розпитував чи вона шукає собі чоловіка й чи вона одружена. Це яскравий приклад бгоґа-іччги — бажання насолоджуватися. Жива істота, яка піддається таким бажанням, стає в’язнем матеріального світу, а той, хто не спокушається такими бажаннями, досягає звільнення. Цар Пуранджана захоплювався красою дівчини, порівнюючи її до богині щастя, але разом з тим пам’ятав, що богинею щастя не може насолоджуватися ніхто інший, крім Господа Вішну. Сумніваючись у тому, що вона богиня щастя, цар Пуранджана запитав, чому в неї в руці немає лотоса. Матеріальний світ — це також богиня щастя, тому що матеріальна енерґія діє під наглядом Господа Вішну, як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (майдгйакшеа практі сӯйате са-чарчарам). Жодна жива істота не має права насолоджуватися матеріальним світом. Якщо хтось прагне насолоджуватися ним, він одразу стає демоном, подібним до Равани, Хіран’якашіпу чи Камси. Захотівши насолоджуватися богинею щастя, Сітадеві, Равана був знищений, і разом з ним були знищені уся його родина, багатства і сила. Однак жива істота може насолоджуватися майею, яку їй дарує Господь Вішну. Коли жива істота задовольняє свої чуття, це означає, що вона насолоджується майею, а не богинею щастя.