4
рейас тва катамад рджан
карматмана іхасе
дукга-хні сукгвпті
рейас тан неха чешйате
рейа — найвище благословення; твам — ти; катамат — яке є; рджан — царю; карма — корисливою діяльністю; тмана — душі; іхасе — бажаєш; дукга-хні — знищення всіх страждань; сукга-авпті — досягнення цілковитого щастя; рейа — благословення; тат — те; на — ніколи; іха — в цьому; ча — і; ішйате — можна отримати.
Нарада Муні запитав царя Прачінабархішата: Дорогий царю, чого ти хочеш досягнути за допомогою цієї корисливої діяльності? Головна мета життя полягає в тому, щоб позбутися страждань і насолоджуватися щастям, але корислива діяльність не дає змоги досягнути цих двох цілей.
ПОЯСНЕННЯ: У матеріальному світі інтелект живої істоти покриває велика ілюзія. Людина в ґуні пристрасті схильна тяжко працювати задля якоїсь вигоди, але їй невтямки, що час не дозволить їй насолоджуватися вічно. Порівняно з вкладеними зусиллями вигода не дуже велика. Навіть якщо якась вигода приходить, з нею завжди приходить страждання. Тому, хто не народився в родині багатіїв, для того щоб придбати будинок, автомашину та інші матеріальні речі, доводиться день і ніч тяжко працювати протягом багатьох років, перш ніж їй удасться заволодіти ними. Отже, щастя не приходить без тих чи інших страждань.
Насправді, в матеріальному світі неможливо досягнути чистого щастя. Якщо ми хочемо насолоджуватися чимось одним, нам доводеться страждати від чогось іншого. Загалом страждання нерозривно пов’язане з життям у матеріальному світі, а будь-які насолоди, яких ми прагнемо, — це просто ілюзія. Врешті-решт, усім нам доводиться страждати від народження, старості, хворіб та смерті. Ми можемо винаходити скільки завгодно чудових ліків, але уникнути страждань, пов’язаних з хворобами чи смертю, нам не вдасться. Загалом у матеріальному світі немає щастя, але покрита ілюзією людина тяжко трудиться в надії на так зване щастя. Люди вважають за щастя навіть саму цю тяжку працю. Це називається ілюзією.
Тому Нарада Муні запитує царя Прачінабархішату, чого він хоче досягнути, виконуючи такі дорогі жертвопринесення. Навіть якщо жива істота піднімається на якусь із райських планет, їй не вдається уникнути страждань, пов’язаних із народженням, старістю, хворобами і смертю. Хтось може заперечити, сказавши, що відданим теж доводиться багато страждати, виконуючи аскези, пов’язані з відданим служінням. Звичайно, для неофітів щоденні обов’язки відданого служіння можуть здаватися дуже обтяжливими, але принаймні в них є надія врешті-решт звільнитися від усіх страждань і досягнути довершеного щастя. У звичайних кармі немає такої надії, бо, навіть якщо вони піднімуться на вищі планетні системи, це не забезпечує їм свободи від народження, старості, хворіб і смерті. Навіть Господу Брахмі, що живе на найвищій планетній системі (Брахмалоці), доводиться помирати. Хоча Господь Брахма народжується й помирає не так, як звичайні люди, навіть він не може уникнути страждань матеріального світу, пов’язаних з народженням, старістю, хворобами й смертю. Той, хто серйозно бажає звільнитися від цих страждань, мусить стати на шлях відданого служіння. Це підтверджує Сам Господь у «Бгаґавад-ґіті» (4.9):
джанма карма ча ме дівйам
ева йо ветті таттвата
тйактв деха пунар джанма
наіті мм еті со ’рджуна
«Той, хто знає трансцендентну природу Мого з’явлення і діяльності, покинувши тіло, о Арджуно, не народжується знову в матеріальному світі, а досягає Моєї вічної обителі».
Отже, відданий, повністю розвинувши свідомість Крішни, більше не повертається до матеріального світу після смерті. Він іде назад додому, до Бога. Це і є досконале щастя, не затьмарене жодними стражданнями.