8

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші привертає увагу багато важливих слів. Перше з них    —    це анйатг, що вказує на людей, які не зважають на ведичні приписи та вказівки. Викладені у Ведах приписи називаються шастра-відгі. «Бгаґавад-ґіта» виразно проголошує, що той, хто не приймає шастра-відгі, або згаданих у ведичних писаннях вказівок, і діє за своєю примхою чи під впливом пихи, ніколи не досягає досконалості в цьому житті і не здобуває щастя звільнення від матеріальної зумовленості.

«Той, хто відкидає вказівки шастр і діє за власною примхою, ніколи не досягне ні досконалості, ні щастя, ні найвищої мети» (16.23). Отже, той, хто свідомо переступає через приписи шастр, просто дедалі більше заплутується в матеріальному існуванні серед трьхо ґун матеріальної природи. Тому людське суспільство мусить жити згідно з ведичними засадами, які коротко викладає «Бгаґавад-ґіта». Інакше люди ніколи не піднімуться над рівнем матеріального існування. Невігласи не знають, що душа проходить через 8 400 000 видів життя. Коли жива істота внаслідок поступової еволюції нарешті приходить до людської форми життя, вона повинна дотримуватися приписів, викладених у Ведах. Як каже Шрі Чайтан’я Махапрабгу, жива істота з непам’ятних часів зазнає троїстих страждань матеріального існування тільки через свій демонічний умонастрій, дух непокори Верховного Бога-Особу. Крішна каже те саме у «Бгаґавад-ґіті» (15.7):

«Живі істоти в цьому зумовленому світі    —    Мої вічні невід’ємні частки. Через зумовленість свого життя вони тяжко борються з шістьма чуттями, одне з яких    —    розум». Кожна жива істота    —    це невід’ємна частка Бога. Сповнене троїстих страждань матеріальне існування живої істоти не має іншої причини, крім того, що вона самохіть приймає матеріальне існування, під впливом ілюзії піддаючись бажанню самостійно насолоджуватися. Щоб вирятувати живу істоту з цього жахливого становища, Господь, втілившись як В’ясадева, дав людям усі ведичні писання. Тому в «Чайтан’я-чарітамріті» сказано:

«Забувши Крішну, жива істота з непам’ятних часів перебуває в матеріалістичному стані свідомості. Через це ілюзорна енерґія Крішни завдає їй всіляких страждань, властивих для матеріального світу» (Ч.-ч. Мадг’я 20.117).

«Зачарована зовнішньою енерґією, жива істота нездатна самостійно відродити свою предвічну свідомість Крішни. З огляду на це Крішна милостиво дав їй ведичні писання, як оце чотири Веди і вісімнадцять Пуран» (Ч.-ч. Мадг’я 20.122). Отже, кожна людина повинна скористатися з ведичних настанов, бо інакше їй доведеться провадити некероване життя й залишатися в тенетах діяльності, заснованої просто на примхах.

Також дуже важливим у цьому вірші є слово мнрӯга. Дуже багато людей в усьому світі, бажаючи стати великими філософами і вченими, живуть на рівні розуму. Такі люди    —    це, переважно, невіддані, тому що вони нехтують настановами, які Господь дав першій живій істоті, Господу Брахмі. Тому у «Шрімад-Бгаґаватам» (5.8.12) сказано:

Невідданий не має ніяких хороших якостей, тому що керується у своїх діях лише власним розумом. Тому, хто живе на рівні розуму, доводиться час від часу міняти свої переконання. Через це ми можемо спостерігати, що одні філософи заперечують твердження інших філософів, одні вчені висувають теорії, які спростовують теорії інших вчених. Це відбувається тому, що вони довіряють тільки своєму розуму й не мають достовірних джерел знання. Однак послідовники ведичної науки покладаються на авторитетне джерело знання, хоча іноді слова Вед здаються суперечливими. Веди являють собою джерело достовірного знання, і тому їхні твердження треба вважати за істинні, навіть якщо вони здаються іноді суперечливими. Якщо людина не визнає Веди, вона буде рабом матеріальних законів.

Пута матеріальних законів описано в цьому вірші словами ґуа-правха, що означають «потік трьох ґун матеріальної природи». Шріла Бгактівінода Тгакура тому каже у своїй пісні: мічге мйра вае, йччга бгесе’, кгччга хбуубу, бгі    —    «Чому ти страждаєш, то тонучи в хвилях матеріальної природи, то виринаючи на поверхню?» Джіва кша-дса, е вівса, карле та’ ра дукга ні    —    «Будь ласка, визнай, що ти слуга Крішни, і тоді ти звільнишся від усіх страждань». Коли людина віддається Крішні й приймає знання з досконалого джерела    —    з «Бгаґавад-ґіти», як вона є, вона відразу ж виходить з-під впливу ґун матеріальної природи і більше на падає й не втрачає свого знання.

Наша-праджа: слово праджа означає «досконале знання», наша-праджа означає «той, хто не має досконалого знання». Той, хто не має досконалого знання, має тільки умоглядні здогади. Керуючись у своєму житті такими умоглядними здогадами, жива істота опускається дедалі нижче в пекельні умови життя. Порушуючи закони, викладені в шастрах, неможливо очистити серце. Поки серце людини не очистилося, вона діє під впливом трьох ґун матеріальної природи. Діяльність у трьох ґунах матеріальної природи чудово пояснено у перших шести віршах сімнадцятої глави «Бгаґавад-ґіти». Крім того, в «Бгаґавад-ґіті» (2.45) сказано:

«У Ведах мова йде головним чином про три ґуни матеріальної природи. О Арджуно, вийди з-під впливу цих трьох ґун, стань трансцендентним до них. Звільнися від будь-якої двоїстості, не турбуйся про здобутки та безпеку. Утвердися у своїй сутності». Матеріальне знання, як і весь матеріальний світ, підпорядковане трьом ґунам матеріальної природи. Жива істота повинна піднятися над цими трьома ґунами, а для того, щоб досягнути цього трансцендентного рівня, треба виконувати настанови Верховного Бога-Особи і таким чином зробити своє життя досконалим. Того, хто діє інакше, хвилі трьох ґун матеріальної природи зіб’ють з ніг. Це ще виразніше пояснює у «Шрімад-Бгаґаватам» (7.5.30) Прахлада Махараджа:

Матеріалістів, які женуться за матеріальною насолодою і які не знають нічого, що виходить за межі їхнього матеріального досвіду, затягують хвилі матеріальної природи. Життя таких людей схоже на жування вже пережованого, а самі вони    —    раби своїх неприборканих чуттів. Таким чином вони опускаються до найтемніших місцин пекла.