30
бгґур увча
йан мйай ґаханайпахттма-бодг
брахмдайас тану-бгтас тамасі свапанта
нтман-ріта тава відантй адгунпі таттва
со ’йа прасідату бгавн прааттма-бандгу
бгґу увча — Шрі Бгріґу сказав; йат — хто; мйай — ілюзорною енерґією; ґаханай — нездоланною; апахта — вкрадене; тма-бодг — знання про своє природне становище; брахма-дайа — Господь Брахма та інші; тану-бгта — втілені живі істоти; тамасі — в темряві ілюзії; свапанта — лежать у сні; на — не; тман — в живій істоті; рітам — розміщене; тава — Твоє; віданті — розуміють; адгун — зараз; апі — певно; таттвам — абсолютне становище; са — Ти; айам — це; прасідату — будь милостивий; бгавн — Твоя Господня Милість; праата-тма — відданих душ; бандгу — друг.
Шрі Бгріґу сказав: Дорогий Господи, всі живі істоти, починаючи від найвищої, тобт від Господа Брахми, і закінчуючи звичайною мурахою, перебувають під впливом нездоланних чарів ілюзорної енерґії і тому залишаються в невігластві щодо свого справжнього природного становища. Всі вважають себе за тіло і тому занурені в темряву ілюзії. Вони не можуть збагнути, що Ти перебуваєш у кожній живій істоті як Наддуша і що Твоє становище абсолютне. Але Ти вічний друг і захисник усіх відданих Тобі душ. Отож, будь ласка, зглянься над нами й вибач нам наші гріхи.
ПОЯСНЕННЯ: Бгріґу Муні розумів, що під час жертовної церемонії Дакші всі вони, разом з Брахмою та Господом Шівою, поводили себе непристойно. Згадавши Брахму, найголовнішу з усіх живих істот в матеріальному світі, він хотів показати, що кожен, навіть Брахма й Господь Шіва, ототожнює себе з тілом і перебуває під впливом чарів матеріальної енерґії і що єдиний виняток — це Вішну. Така думка Бгріґу. Доки жива істота гадає, що вона тіло, їй дуже важко збагнути Наддушу чи Верховного Бога-Особу. Усвідомлюючи, що він нижчий за Брахму, Бгріґу зараховує себе теж до числа грішників. Занурені в невігластво істоти, зумовлені душі, не можуть нічого вдіяти, щоб уникнути небезпечних умов існування в матеріальному світі. Єдиний порятунок для них — це віддатися Вішну й завжди прохати в Нього у своїх молитвах прощення. Щоб порятуватися, треба цілковито покладатися на безпричинну милість Господа й не покладати анінайменшої надії на власні сили. Це досконалість, якої досягає той, хто розвинув свідомість Крішни. Господь — друг кожної істоти, але до відданої душі Він виявляє особливо дружнє ставлення. Отже, простий спосіб порятунку, до якого може вдатися зумовлена душа, полягає в тому, щоб завжди залишатися відданою Господу, і тоді Господь захистить її від усіх небезпек і врятує від матеріальної скверни.